Свято-Успенський чоловічий монастир м.БахчисарайІсторія, передісторія, легенди.

У декількох кілометрах від Бахчисарая крізь мальовничі гори Криму в ущелині Марьям-дере, що в перекладі з татарської означає "ущелину Марії" розташований Свято-Успенський печерний  чоловічий монастир. Споглядаючи на ущелину з вершини, розумієш, що в давні часи люди були мудрішими нас і цінували красу природи, намагалися жити в гармонії з нею, тому для своїх будинків, а вже тим більше для монастирів вони вибирали найкрасивіші місця. Ось і тут багато століть тому виник Успенський монастир, один з найдавніших в Криму. Точно визначити час його заснування сьогодні не береться ніхто. У вченому світі існують дві версії.

Згідно з першою, монастир заснували грецькі ченці, у VIII-IX століттях що бігли з Візантії. Ущелина, чимось схожа на древній Афон, це нагадало їм рідні краї, вразило своєю красою, до того ж тут знаходилося джерело прісної води. Перші ченці, які оселилися тут, видовбали в скелі храм і печери-келії - свої нові оселі. 
Розташування монастиря виявилося цікавим і вигідним: він існував як би на межі двох світів-християнського і язичницького. У долинах неподалік від монастиря археологи виявили християнські могильники, які датуються VI століттям. Ці знахідки побічно підтверджують першу версію: якщо існували християнські поселення, то віруючим потрібні були храми для проведення богослужінь. Християнські поселення були сусідами з язичницькими алано-готського племені. Це дозволяло першим монахам займатися місіонерською працею, нести місцевим племенам світло Божественного Об'явлення. 
Прихильники другої версії відносять підставу Успенського монастиря до XV століття.Можливо, раніше монастир знаходився в печерах біля південних воріт фортеці Кирк-Ор (Чу-фут-Кале). Але після захоплення фортеці турками в 1475 році він був перенесений на нове місце. Цю версію підтримував відомий учений XIX століття, дослідник Криму А. Л. Бертьє-Делагард, посилаючись на древні рукописи, які не дійшли до наших днів. 
Про те, чому Успенський монастир з'явився саме на цьому місці, розповідають легенди. У давні часи в ущелині пастух на ім'я Михайло пас череду. Раптом він побачив диво: на скелі в семи сажнях від землі - ікона Богоматері і перед нею горить свічка. Михайло поспішив додому і розповів про диво господареві. Прийшли в яр люди, з великими почестями зняли ікону і перенесли в будинок, що знаходився в навколишніх горах. Але вранці ікони в будинку не знайшли: вона знову опинилася на тій же скелі, на тому ж самому місці. Тоді зрозуміли люди, що Божій Матері завгодно, щоб Її ікона знаходилася саме тут. І висікли вони в скелі храм, а до храму щаблі й перенесли туди ікону. Явище святої ікони відбулося 15 серпня, в день Успіння Богоматері, тому новий храм був присвячений цій події. А ущелині отримало назву Марьям-дере - ущелина Святої Марії. 
Друге переказ розповідає про злого змія, який поселився в цих краях і пожираючого худобу і людей. Греки й генуезці стали молитися Пресвятої Богородиці, просячи звільнити їх від змія. Одного разу вночі вони побачили на горі запалену свічку. Щоб дістатися до неї, витесали в скелі щаблі й, піднявшись по них, побачили образ Пресвятої Богородиці. Поруч з іконою лежав мертвий змій. Втішені люди вознесли хвалу Богу, змія розрубали на частини і спалили. З тих пір мешканці навколишніх сіл стали приходити на гору, і молитися Богородиці. 
Образ "змія, який пожирає і людей, і худобу" є дуже давнім. У християнському мистецтві часто зображують Георгія Побідоносця або архангела Михайла, які списом або гострим мечем пронизують горло змія. Для християн Криму образ змія асоціювався спочатку з язичництвом, а після, очевидно, був перенесений на мусульманську релігію, в оточенні якої доводилося виживати Успенському монастирю в період становлення і зміцнення Кримського ханства. 
Ще одне переказ повідомляє, що чудотворна ікона Божої Матері, що з'явилася на Успенській скелі, була перенесена туди з монастиря в Зумів поблизу Трапезунда (нині територія Туреччини). Давній Сумельскій скит був заснований в 386 році ченцями Варнавою та Софронієм, яким вказала шлях від Афін до місця пустинножительства ікона Богородиці Одигітрії, що в перекладі означає "Провідниця в дорозі". Цю найдавнішу ікону переказ відносить до часів апостольських і приписує до 72 ікон Богоматері роботи Євангеліста Луки. Відомий російський історик і археолог М. І. Репников на початку XX століття бачив ікону Одигітрії і підтвердив її давнє походження, відносячи написання ікони до VIII-IX століть.

 

Під час турецького вторгнення до Криму в 1475 році Успенський монастир уникнув розгрому. Незабаром поблизу монастиря утвердилася нова столиця Кримського ханства - Бахчисарай. Таке сусідство дозволяло послам, що прибували до хана з православних держав, молитися серед одновірців. Недарма в кінці XV століття монастир стає резиденцією митрополита. 
Посол московський історик Лизлов у своїй праці "Скіфська історія" говорить, що навіть кримський хан, вирушаючи в похід, звертався до заступництву Пресвятої Богородиці, обіцяючи в разі перемоги над ворогами "визначне приношення і честь образу Її віддати. Але, незважаючи на прихильність хана, монастир повинен був виплачувати данину в ханську казну.  Це коротко про історію та легенди, а тепер до пережитих вражень.

Особисті враження

Монастир знаходиться на окраїні Бахчисараю, а мальовничий краєвид природи та цікавість приваблює не тільки християн, але й просто туристів. Підйом по асфальтованій доріжці вгору, не з легких, але от вона очікувана радість – видніється і сам монастир. Хочеться зазначити моє здивування, дійсно аскетичним життям печерних жителів-монахів, адже я привик бачити і уявляти  монастир (скит) у стилі Почаївської чи Києво-Печерської Лаври, де все оббито і розшито золотом, а печерним аскетизмом і не пахне, а якщо аскета є, то хіба в семінаристів-екскурсоводів  (від подальших коментарів утримаюсь)…, а тут побачив дійсно аскетичне життя яке немов переносить у ті часи, коли монахи шукали уєдиненого місця для розмови з Богом. Печерний монастир і перебування в ньому відрізняється від всього Криму і навіть того міста в якому розташоване – від Бахчисараю, де з тебе (туриста) хочуть здерти чим побільше грошей і заставити тебе купити різне барахло (маленький ліричний відступ ). І так, повертаюсь до святині – Успенського монастиря, особливе духовне піднесення та спокій, це основні відчуття, які переповнювали мене з перших кроків по цій обителі. Найкращий вид на монастир складається знизу, добре видно, що монастир є печерним, маленькі віконечка келій і храму немов визирають зі скелі.

Братія монастиря та жінки, які продають в церковних лавках приємно здивували ввічливістю та знанням української мови, ось наприклад послушник екскурсовод дуже щиро і з душею розповідав про історію обителі, його слова переносили нас у часи заснування монастиря, його розквіту та в скрутний час гонінь і переслідувань. Після захоплюючої розповіді, він запросив нашу екскурсійну групу пройти до храму та з щирою душею та відкритим серцем помолитись Богу кожен у своїх потребах та за ближніх, зокрема за монашество цієї обителі, а також прикластися до чудотворної  ікони Божої Матері. Зійшовши витесинами в скелі сходами вниз, до джерела набрав святої води, вода є дійсно дивовижно смачною і м’якою, додає сил та підносить на дусі. Спускаючись асфальтованою доріжкою від монастиря до дороги замітив, що під горою монастир розбудовується...ой, як не хочеться, щоб він втратив свою печерну красу та унікальність – наш Український Афон.

Так і завершилась моя паломницька екскурсія в Свято-Успенський чоловічий печерний монастир у м. Бахчисарай, Крим. Особлива подяка послушнику-екскурсоводу (на жаль імені не знаю, але Бог знає і прошу хай йому допомагає)!

{phocagallery view=category|categoryid=6|limitstart=0|limitcount=0}

Фото Бахчисарайсього Свято-Успенського чоловічого монастиря.

Вхід/Вихід

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ