Цьогорічне відзначення «Години Землі» в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії було й одноманітним, і різноманітним. Передусім до організації святкування цього екологічного дня на місцях взялися понад двадцять парафіяльних громад із Дублянського, Самбірського, Рудківського, Добромильського та ще декількох деканатів. 

Формати і навіть дні молитов за планету священики та вірні парафій вибирали різні. Хтось зміг у сам день 19 березня протягом години перебувати в храмі, молитися й бесідувати на тему різних варіантів гідного й трепетного ставлення до навколишнього Божого творіння. Інші зібралися на молитовне відзначення «Години Землі» у наступний день, 20 березня з 17.00 до 18.00 год чи з 18.00 до 19.00 год. Але, згідно з достовірною інформацією, дуже багато священиків та вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії відзначали День Землі у своїх оселях зі своїми рідними 19 березня з 20.30 до 21.30. І, напевне, усі небайдужі, прислухавшись до рекомендацій щодо відзначення цього дня, вимкнули максимально все можливе світло, електричні та теплові прилади та їхні вилки з розеток, творчо проводячи цю годину при свічках за молитвою за світ, теплим спілкуванням із рідними людьми чи знайомими.

Щодо парафіяльного та єпархіального рівнів відзначення Години Землі, то до її святкування приєднався один із головних храмів єпархії – Прокатедральний собор Покрова Пресвятої Богородиці (20 березня з 17.00 до 19.00) – та Дрогобицька духовна семінарія, навіть попри великопісні реколекції (19 березня з 18.00 до 20.00). Як і тут, так і там на святкуваннях побував та їх очолив єпархіальний референт з питань екології о. Дмитро Сенейко,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Інформаційну службу Бюро УКГЦ з питань екології. І в семінарії, і в Прокатедрі священик разом із студентами і вірним молилися Вечірню зі свічками й вимкненим світлом та приладами у всіх семінарійних та храмових приміщеннях до «Світло тихе». Опісля екореферент мав одногодинну бесіду на тему взаємопов’язаності християнства та екологічної культури, а також завершальну молитву, яку семінаристи та вірні закінчували щоразу ствердним «Господи помилуй» та «Амінь».