Від екології довкілля до екології душіМилуючись красою природи, приглядаючись до її внутрішнього порядку ми входимо у благодатний стан, який є безцінним ліком для душі. Про це йдеться у Зверненні Блаженнішого Любомира, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви, стосовно часу літніх відпусток.

Глава УГКЦ пригадує про важливість зближення з природою для фізичного та психічного здоров'я людини: «Мешканці міст їдуть на моря чи озера, в гори чи ліси, або ж просто в села, щоб, змінивши обставини та ритм життя, зблизитися із природою і дати нагоду відпочити своєму тілу. Це надзвичайно корисно для нашого здоров’я, для відродження працездатності». Згідно Блаженнішого Любомира, спілкування з природою допомагає нам визволитись від різного роду негативних впливів та більш ефективно долати кризи, які мають місце в сучасному суспільстві: «Милуючись красою природи, приглядаючись до її внутрішнього порядку, ми позбуваємося тривоги, невпевненості, замішання і страху, що характеризують наше щоденне життя, і водночас починаємо бачити й розуміти, яким повинно бути наше життя – спокійним, розміреним, яке зберігає творчі ритми».

Особливий акцент у Документі покладено на значення спілкування з природою для оздоровлення нашої душі, нашого внутрішнього відродження, визволення від неволі обставин та речей, для того щоб «бути справді собою, гідними своєї людської природи, якою нас обдаровує наш Небесний Отець». Звісно, в даному контексті, необхідно пригадати, що людина є створена «на образ Бога» (Бут 1, 27). Відповідно,  «бути справді собою» означає знайти час для Бога у своєму житті, бути і діяти на Божий спосіб, по божому ставитись до своїх ближніх, з Божою любов'ю та мудрістю відноситись до всього Божого створіння - природи.

 

Інформаційна служба

Бюро з питань екології УГКЦ