СектаУ католицькому вченні треба розрізняти два терміни: відкуплення (redemptio) і спасіння (salus). Церква навчає, що Ісус Христос Своєю жертвою на хресті відкупив усіх людей. Кожна людина отримала у Таїнстві Хрещення спасенну благодать, яка робить її здатною стати на дорогу спасіння. Якщо людина співпрацюватиме з благодаттю спасіння, то осягне його. Хоч спасіння і є цілковитим даром Бога, це також плід співпраці людської волі з благодаттю. Тож можна сміливо сказати, що в разі, якщо людина свідомо не бажає спасіння і робить усе, щоб не спастися, то відкуплення, пожертвуване їй Христом, змарнується. Христос хоч і відкупив усіх людей, проте Він нікого не тягтиме до Неба силою - Він чекає від людини співпраці. Людина не може спастися без Христа, але й Христос не може спасти людину без її участі.
Католицьке вчення про спасіння не поділяють різноманітні секти протестантського походження чи ті, які базуються на східних релігіях. Деякі з них, вважаючи спасіння людини тільки Божим даром, знецінюють участь у ньому людини та її волю. А інші, особливо базовані на східних релігіях, учать, що спасіння є наслідком єдино лише волі та діянь людини. Зверніть увагу на те, що легке спасіння і самозадоволення пропонують саме ті секти, яким притаманна цілковита замкненість від шукання правди про Бога, не кажучи вже про діалог як його інструмент. Секти вже нічого не шукають, бо, як кажуть їхні адепти, вони вже мають істину. Євангельська правда для них - щось нерухоме, таке, що їм вже належить. Тим часом правду про Бога належить шукати невпинно, однак пам'ятаючи про засади, якими слід керуватися у таких шуканнях. Це не означає, що ми маємо постійно сумніватися в наших релігійних переконаннях, але такі вже є Божі істини, що, знайшовши їх, треба шукати й далі, тобто поглиблювати. Легке спасіння - це обман! Людина мусить співпрацювати з Христовою благодаттю, і праця та дуже важка. У справі спасіння людина до певної міри вподібнюється Христу, Якому відкуплення людського роду далося неймовірно великою ціною.
Серед сект є й такі, що вдаються до спеціальних покутних практик. Для цього вживають медитацію, що доводить до зречення від усього і зосередження на порожнечі. Прикладом можуть бути секти, орієнтовані на буддизм. Тут за основу правлять чотири істини. Перша стверджує, що все на цьому світі є стражданням: народження, старість, хвороба і смерть пов'язані з тим, що нелюбе, і є розлученням з тим, що любе. Страждання об'явилося Будді у трьох іпостасях: старця в паршах, змученого болями хворого і небіжчика, якого несли його рідні й голосили за ним.
Друга істина для них полягає в тому, що джерелом будь-якого страждання є прагнення, пожадання, і саме воно зумовлює чергове втілення і відродження життя з його стражданнями.
Третя істина така: якщо корінням зла є прагнення, то звільнення від пожадань, приборкання "вогню прагнень" є визволенням від зла і підготовкою до кращого народження.
Четверта істина вказує на "восьмикратну" стежку, яка містить практичні вказівки щодо способу звільнення, і охоплює: властиву віру, властиве мислення, властиве слово, відповідний учинок, відповідне життя, властиве прагнення, властиву пам'ять і належне поглиблення (медитацію).
Звільнення від страждань і пристрастей бачать у досягненні нірвани. Нірвана (згасання) - це небуття, і тому часто її порівнюють з порожнім простором, хоч це не абсолютне небуття, яке вимагає звільнення від світу. В такому стані людина зосереджується на самій собі, а наслідком цього є так зване самоспасіння.
Покутні вчинки християн мають наблизити їх не до порожнечі, а до Христа, Який обдаровує благодатями. Він не порожнеча, Він - Повнота. Ісус хоче для нас щастя, але тут людина не може бути пасивна: якщо вона віддалилась від Бога, то повинна повернути дружбу з Господом у Таїнстві покаяння і відпокутувати. Сповідь - не магічна практика в Церкві. Вона заохочує кожного і кожному, хто до неї приступає, дає змогу завдяки Божій благодаті знову стати на дорогу добра. Тільки Ісус може пробачити гріхи, а постійний контакт і співпраця з Ним дають людині вічне щастя.

 

Селезіяни