Запитання: Ісус народився і прожив життя в бідності. Чому ж тоді Церква збирає різні багатства, які дуже помітні в облаченнях Папи Римського. Хіба ж не велів Господь не збирати багатства на землі, де міль та іржа руйнують їх?
Відповідь: Розпочнемо з зауваження щодо одягу Святішого Отця. Звичайно, що йдеться про облачення, призначені для служби Святої Месси та інших богослужінь. Сумнівно, що, говорячи про облачення, Ви мали на увазі його повсякденну білу сутану. Сам Ісус також носив довгу туніку без швів, виготовлену Його Пресвятою Матір’ю. Це був пристойний одяг.
Ісус народився в бідності, але вибрав цей шлях і всім серцем любив бідних. Але Він не наказав зруйнувати Єрусалимський храм через надмірну розкіш. Але Він вигнав з храму тих, хто перетворив його на «вертеп розбійників». В Апокаліпсисі можна прочитати, з чого зроблений Небесний Єрусалим. Звичайно, що це все образно, адже Небеса не є матеріальними. Проте використано такі образи: «Стіна його побудована з яшми, а місто було з чистого золота, подібне до чистого скла. Стіни прикрашені різним коштовним камінням: яшмою, сапфіром, халкідоном і смарагдами».
Ось чому наші храми не є просто «функційними» будівлями. Своєю символікою вони передають велич того, що прославляють всередині. Людина складається не лише з душі й духа. Нашою невід'ємною частиною є і тіло, якому необхідні матеріальні речі.
Дехто носить розкішний одяг і розкішно оздоблює власний дім, але коли заходить мова про те, щоб віддати що-небудь Богу, Його Церкві, одразу починають звинувачувати у надмірному багатстві. Проте ті, хто справді люблять Бога, швидше за все, не звертають на це якоїсь особливої уваги. Навпаки: вони бажають зробити свій внесок у розвиток Церкви. Зазавичай, обурюються ті, хто не ходить до храму Божого, але не відмовляє собі в будь-яких земних благах.
Ісус не робив зауважень священикам, які служили занадто пишно. До того ж, пишнота священичого облачення передбачалася в Святому Письмі. Старий Завіт описує облачення до найменших деталей (28, 29, 39 глави книги Виходу і 8 глава Книги Левіт). Одяг первосвященика був дуже непростим: на звичайний одяг левита одягали щось на подобі стихаря. Знизу він був вишитий фіолетовими і червоними гранатами і прикрашений золотими дзвіночками. На перший стихар одягали ще один – ефод. Він складався з переднього і заднього полотнищ, які на плечах були з'єднані двома нараменниками, на кожному з них був закріплений камінь онікс у золотій оправі з іменами колін Ізраїлевих. На грудях первосвященик носив наперсник – своєрідну кишеню з урімом і тумімом. На її зовнішній частині сяяли 12 коштовних каменів з висіченими на них іменами 12-ти колін вибраного народу
Головний убір первосвященика був прикрашений золотою діадемою з висіченими на ній словами «святість» та «Яхве».
Отже, облачення священика наповнені певною символікою і не можуть бути позбавленими матеріальної цінності. І тільки в дні покути священики облачалися в звичайний одяг з білого льону.
Щодо слів: «Не збирайте багатств на землі…», то вони стосуються того, щоб ми не турбувалися про своє майбутнє у вічності. Священичі облачення ніяким чинном не «збирають багатства». Вони є однією з особливостей Церкви як такої. Тому вони і належать кожному члену Церкви, і не можуть бути приватною власністю Папи, який, до речі, в повсякденному житті не дозволяє собі нічого надміру дорогого.
Джерело: radiovaticana