Блаженніший Любомир Гузар про християнське бачення світу (Розмова із журналістом Радіо „Воскресіння“ Володимиром Качуром)
Володимир Качур
Світ стоїть посередині пекла, адже він полишає любов та переходить до скупості, лихварства і живодерства. І немає більше милосердя в ньому, кожен кричить: «Були б у мене тільки гроші!». Сильний висмоктує у слабшого мозок з костей, і витискає з нього піт насилля. Словом, усюди тільки брехня, фальш, вбивство і грабунок. І справедливо називається світ гніздом чи то домом диявола (Яків Бьоме).
Любомир Гузар
Світ створений Богом, і так як ми читаємо в перших книгах і розділах книги Буття: Господь Бог був задоволений тим, що Він сотворив. Що священний автор хоче тим сказати? Він хоче сказати, що світ, створений Богом, сам у собі є добрий, що творіння, як таке, не є якийсь випадок, не є якийсь відпадок невиконаної добре творчої праці - так як би митець відкидав камінь, з якого хотів би зробити статую, але камінь розколовся і він його викинув, бо вже був йому не придатний.
Світ є створений добре, і це передає священний автор у книзі Буття такими словами: «І Бог бачив, що це є добре!» Щось сталося у світі, що ми бачимо світ як грішний світ. Ми ідентифікуємо світ як щось недобре, щось зіпсуте. Духовний описатель Середньовіччя Яків Бьоме бачив у ньому тільки збір всякого лиха. Отже, що сталося? Сталося те, що людина згрішила. Світ не може згрішити, бо світ не має волі. Птах, тварина, риба, плазун не може згрішити; вони тільки сповняють своє призначення, вони діють згідно з тією природою, яку мають, і не можна говорити про якийсь гріх собаки чи гріх кота. Гріх може бути тільки у людини, яка є обдарована розумом і волею і яка має вибір: або іти до Бога і сповняти Божий план, або відходити від Бога й сповняти свою волю.
Володимир Качур
Власне, відхід від Бога та акцент на особистому виборі, що часто іде врозріз з Божою волею, має певні причини, які заховані в структурі психофізичної будови людини, яка прагне бути всюдисущою, всесильною і невмирущою - неначе Бог.
Любомир Гузар
І ми маємо знову відповідь на це питання в перших розділах книги Буття у Святому Письмі, де згадано, що Адам і Єва згрішили. Дуже хитро підійшов диявол: «Якщо ви з’їсте з цього дерева, тоді будете як Бог: ви будете незалежні від Бога, ви будете могти робити, що хочете і як ви хочете». Значить, він старається переконати людину, що вона повинна бути свобідна: не тільки свою волю вправляти, але й діяти за своєю волею, – це значить свавільно, не беручи до уваги порядок, який Господь Бог вложив у своє створіння, включаючи людину. Тобто надав світові інший напрям – не до Бога, бо все було створено для Бога і людині передано, щоб вона цим управляла згідно з Божою волею до Бога. А тепер гріх людину відвертає від Бога: порядок, який Господь Бог встановив – захитаний.
Володимир Качур
Проте, потрібні були віки й тисячоліття для того, щоб Господь у великій терпеливості та мудрості Своїй, побачивши, що людина у власному розвитку досягла певного прогресу та водночас духовного занепаду, вирішив зробити великий моральний переворот, пославши на землю до людей Сина Єдинородного, Який ступив своїми сандалями у грішне середовище, Який подав свою правицю страждаючим, Який захищав навіть маловірів, блудниць та митарів, бо Він чекав каяття та добрих перемін у кожній людині.
Любомир Гузар
Коли Ісус Христос приходить на землю, ми маємо момент цікавий, літургічно дуже сильно підкреслений в нашій традиції про хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан. На іконах дуже часто виразно намальоване, що навколо води стоять не тільки ангели, але й якісь постаті негативні, які заселяють цю воду, занечищують її. Своїм хрещенням Ісус Христос наводить природу, світ до свого первісного порядку, немовби здержує цей відосередній напрям руху і, обернувши його на 180 ступенів, тепер веде природу, в якому вона споконвіку могла бути. Одним словом, очищує воду, а тим самим очищує цілий всесвіт. Проблемою залишається завжди людина. Людина все ще має можливість зловживати світом, оскільки має свобідну волю. І, на жаль, людина рабівницько поводиться з природою, викорчовує ліси і залишає пустині, забруднює воду, в якій гине стільки риби та стає непридатною для вжитку людини.
Володимир Качур
Загадкове є творіння Боже – людина. Вона вбиває звіра, висмоктує із землі все придатне для вжитку, нищить на своєму шляху ту первісну забудову. І в той же час прагне знайти недоторканні осередки ландшафтів, призупинити мить первозданної краси, зливаючись з нею в космічну гармонію.
Любомир Гузар
Ми, якщо взяти іншу ділянку людського життя, шукаємо в туризмі тих клаптиків землі, де ще можемо знайти свіжу траву, гарну і зелену, де можемо знайти живий ліс, де вода ще настільки чиста, що можна навіть побачити дно. Ми шукаємо рай на землі, шукаємо первісного порядку, шукаємо місць, де природа ще є собою. Бо туди, куди залізе людина, індустрія, торгівля, тоді і ліси, і ріки, і земля – усе чомусь стає занечищеним, бо людина не шанує природи. Все, що діється на тлі природи, є тільки образ того, що стається в душі людини. Людина стає дезорієнтованим предметом діяння, який втікає від Бога, який створює свій світ, на жаль, гріховний світ. Мислитець Середньовіччя Яків Бьоме правдиво дивиться на ту дійсність, тільки він дивиться на неї песимістично. Це - значить, немовби людина вже так це все занечистила, так все спотворила, що не мала змоги на щось краще. Не може бути такого, що хто народжується на світ, народжується жити в болоті, грязі гріха, в багні гріха, в якому він сам потопає. Ісус Христос Своїм приходом повернув світ у правильний напрям. Ми, як християни, учасники Христового посланництва, маємо завдання розпочати цей процес та з Ісусом Христом його продовжувати. І там, де ми бачимо неправду, – ставити правду, де несправедливість – справедливість, де рабівницьке господарство – розумне, шанобливе господарство, в якому природа з усіма своїми дарами респектується.