Наше життя, як глибоке море,
безкрає та бездонне.
Не видно, що майорить за обрієм голубизни!
Життя таке цікаве і розлоге,
І повне дивини,
Сідай у човен і пливи…
Край берега завжди безпека,
І не страшні високі хвилі!
Край берега не взнаєш про путі далекі,
І що може доведеться пройти і милі. Усе стоїш: Не рушу…
І дивишся у далечінь.
І ніби кажеш: Мушу!
Але страшна тобі о та глибінь…
І крадькома ти думаєш про себе:
А може я наважусь?
І все ж таки від пристані човен свій відв’яжу?
Відв’язуй і пливи,
бо з суші всього не побачиш!
І що красиво й романтично – не відчуєш, не відзначиш!
Не даси оцінку новим відкриттям,
Не взнаєш, що таке таланти.
А ти покликаний до цього,
Дослухайся до Правди!
Пливи, не бійся!
Збагачуйся красою,
Поглянь у далечінь,
Засмійся!
Бо каже тобі Бог: Пливи! Не бійся! Я з тобою!
Анастасія Колосовська