А ти знаєш - що є в нас основою?

Що є сенсом Господнього промислу?

Кожен день нас усіх проскановують -

Наші думи, бажання і помисли.

Залишається грань незбагненою

Поміж світлом і тінню одвічними,

Наша кров, протікаючи венами,

Нам життя по краплині відлічує.

Стерто грані між днями і ночами,

Між гріхом, що вростає у праведне.

Що нам зорі ясні напророчили?

Постелили б собі, якщо знали би...

В цьому світі, зневірою зморені,

Йдем наосліп крутими стежинами,

І душа, мов землиця незорана,

Прагне трішки зігрітись... Людиною.

І нічого у цім дивовижного,

Бо єдиною, всім зрозумілою,

Є любов, що даруємо ближньому -

Мова Бога і Всесвіту цілого!