Я вже іду,

Здіймаючи угору

Незримі крила, прагнучі увись,

Підношу погляд в небо неозоре,

Де янгол білий крилами огорне

Мене колись…

А ти будуй

Свій Храм душі і світла,

Вимощуй шлях до правди і добра.

Допоки тут – хай в серці твому квітне

Любов ясна, що стане ліком світу,

Виточуй рай!

Жени біду,

Залиш усі тривоги,

Хай тінь образ розчинить сяйво зір.

Бурхливий плин чекає за порогом,

Ти ж не впускай у душу лиш одного –

Гірких зневір.

Дощі пройдуть,

Душі зміцніють крила -

Для нових злетів, звершень і звитяг.

Усі образи світу ми простили.

Хай ніжно нас несе на своїх хвилях

Ріка життя!