Настав кінець світу і мільярди людей, яких ангели перенесли на велетенську рівнину, постали перед троном Божим. Багато хто відступив перед сліпучим сяйвом. Але деякі в першому ряду розмовляли. Вони говорили без шаноби, задиристо:
- Чи може Бог судити нас? Що Він знає про страждання? – пробурмотіла одна жінка. Вона закотила рукав, щоб показти номер з контцентраційного табору. – Ми пережили невимовний жах, катування і смерть!
У другій групі темношкірий юнак показав шию.
- Що ти скажеш на це? – спитав він, показуючи слід від мотузки. – Мене лінчували. Не за якийсь злочин, а просто за колір шкіри.
У другому ряду опинилася студентка з пониклим поглядом: вона була вагітна.
- Чому я повинна страждати? – буркнула вона. - То - не моя провина.
На всій рівнині з’явилося приблизно сто таких груп. Кожна з них мала свої докори, які хотіла висловити Богові через страждання й біль, які Він допустив у цьому світі. Вони спільно вирішили, що Бог не може судити їх, якщо не витерпить те саме, що й вони; що Бога слід присудити до життя на землі.
- Нехай Він народиться євреєм. І не в себе вдома, а деінде, нехай навіть у брудній стайні - серед худоби. Зробіть так, щоб уже сама законність, тобто канонічність, Його народження підпала під сумнів. Нехай у Нього буде проста, звичайна родина, котра зазнає всіх тяжких поневірянь і проблем біженців, які, рятуючись від кривавих переслідувачів, вимушені будуть тікати й шукати безпечного притулку на чужині. А зростатиме й дорослішатиме Він нехай в маленькому провінційному містечку та й ще, до того ж, в окупованій, поневоленій і зневаженій немилосердними іноземними загарбниками країні. А коли ж Він увійде у вік дорослого, зрілого чоловіка, дайте Йому таку важку місію і працю, що коли Він візьметься до неї, сім’я вважатиме Його божевільним.
Нехай Йому по-чорному заздрять і запекло ненавидять чи не всі впливові й респектабельні представники істеблішменту, які і вчинять проти Нього підступну й зловісну змову з метою Його вбити. Нехай Його, при цьому, зрадять і зрікуться найближчі друзі. Нехай Йому висунуть сфальшоване звинувачення, і нехай Його засудить бездарне правосуддя, нехай Йому ухвалить несправедливий вирок до страти боягузливий суддя. Нехай Його жорстоко катуватимуть і знущатимуться над Ним. І, врешті-решт, нехай Він добре зрозуміє і усвідомить, що значить бути цілковито самотнім і покинутим усіма. Потім нехай Він помре - жахливою і ганебною смертю. Нехай вмирає так, щоб ніхто не сумнівався в Його смерті.
І поки представник кожної групи виголошував свою промову, схвальний гомін здіймався над усією велелюдною юрбою.
Коли останній закінчив говорити, запанувала довга тиша. І всі раптом зрозуміли, що Бог уже виконав всі ці умови. В Своєму Однородженому Сині.
“ І Слово стало тілом” (Йо. 1,14).