Якось імператор покликав одного зі своїх васалів. В його імперії той "прославився" жорстокістю і жадністю, і піддані його жили у страху.

Імператор сказав до васала:

-          Хочу, щоб ти вирушив у подорож по світу і знайшов для мене насправді добру людину.

Той відповів:

-          Так, пане, - і покірно розпочав пошуки.

-          Він зустрічав багатьох людей, говорив з ними, і коли минуло чимало часу повернувся до імператорського двору.

-          Пане, сказав він до свого володоря, - я зробив усе, як ви сказали, й шукав по світу справді добру людину. Але я не знайшов такої, тому що всі - егоїсти і підступні. Немає такого куточка, де можна знайти людину, яка тобі потрібна.

Імператор відпустив його і повелів покликати іншого васала, відомого через свою великодушність і доброзичливість. Імператор сказав йому:

-          Друже, я хочу, щоб ти вирушив у подорож і знайшов мені погану людину.

-          Той послухався наказу. Довго мандруючи, він зустрів чимало людей і бесідував з ними. За певний час він повернувся до імператора зі словами:

-          Пане, мені не вдалося виконати вашого завдання.

       Трапляються люди необачні й легковажні, що збилися з правильного шляху і блукають, наче сліпці, але ніде не має  справді поганої людини. У всіх них - добрі серця, попри всі їхні хиби й вади.