Священик відходив з цього життя. Відходив у радості, немовби повертаючись на батьківщину. Духовні брати обступили його ложе. Вони почали просити його, щоб він залишив їм, як духовну спадщину, важливе напучення, яке дозволило би їм у досягненні християнської досконалості.

Він зітхнув і сказав:

- Я посвятив життя не виконанню своєї волі, а волі Божої, і нікого не вчив того, чого раніше не робив сам.