Жив на світі один чоловік, який вірив у Бога всім серцем. Він мав зошит, куди записував свої потреби: коли Бог виконував якусь з них, чоловік ставив навпроти неї позначку. Увесь зошит був списаний потребами і проханнями. У цього чоловіка був знайомий-безвірник. І чоловік молився за нього без упину, аби той прийняв Ісуса Христа.

Та настав цей день, коли той набожний чоловік помер. Серед його речей знайшли той зошит, в якому поряд з потребами стояли позначки, але крім однієї – крім тієї, в якій йшлось, щоб той безвірник навернувся до Бога. Дізнавшись про це, безвірник покаявся і увірував.

Бог виконує наші потреби. Але це може статися за рік, чи два, а, може, і за десять. Неважливо. Головне – чекати і вірити. Той чоловік молився за свого друга понад п’ятдесят років. І начебто не дочекався… Та Бог вислухав його.