Один мудрий старий пан вийшов на пенсію і купив собі скромний будиночок поряд зі школою.

Уперше за кілька тижнів свого відпочинку він жив у тиші і привіллі, поки не почався навчальний рік. Уже наступного дня троє хлопчаків, повні сили і енергії, почали ходити вулицею і калатати по всіх сміттєвих контейнерах, що там стояли.

Ця металева музика тривала день у день. Поки мудрий старий не вирішив, що пора діяти.

Якось він перестрів юних музикантів і, спинивши їх, сказав:

- Діти, ви такі милі. Мені подобається, що ви виказуєте свою радість до життя. У вашому віці я сам так робив. Чи не зробите мені послугу. Я дам кожному з вас по долару, якщо пообіцяєте приходити сюди щодня і калатати далі.

Діти нестямилися від радості і далі стукали по контейнерах. За декілька днів старий знову прийшов до дітей. Але вже зі сумною усмішкою.

- Економічний занепад витрусив мого гаманця, тепер я зможу платити вам лише 50 центів.

Юним бешкетникам це не припало до вподоби. Але вони пристали на пропозицію і продовжували свої денні навали. Ще за кілька днів винахідливий чоловік знову прийшов до хлопчаків, що барабанили у сміттєві баки.

- Слухайте, мені затримують пенсійні виплати. А тому я можу давати лише по 25 центів. Ну як?

- Жалюгідний четвертак, - вигукнув головний заводіяка. – Якщо ви думаєте, що ми згодимося марнувати час, гупаючи тут за четвертак, то ви зійшли з розуму. Не буду цього, пане. Ми йдемо.

І старий до останку днів своїх тішився миром і спокоєм.

«Будьте, отже, мудрі, як змії» (Мт. 10.16)

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо». 2013 (с)