Жив собі багатий купець і було в нього чотири дружини.

Першу купець любив понад усе, одягав її у пречудові сукні і прикрашав коштовностями. Він піклувався про неї, милував і леліяв.

Дугу купець також сильно любив. Він невимовно нею гордився і при кожній нагоді старався показувати її друзям. Але завжди боявся, що колись вона піде від нього до когось іншого.

Третю дружину він теж любив. Вона була дуже дбайлива і терпляча і щоразу, коли в купця був клопіт, вдавався до неї по допомогу, і вона допомагала йому перебути важкі часи.

Четверта часто жертвувала собою заради його гаразд, але він не любив її і ледь приділяв їй увагу, хоча вона палко і віддано любила його.

Одного разу купець зліг у ліжко від важкої недуги і невдовзі зрозумів, що кінець близько. І тоді він озирнувся на прожите життя і подумав: тепер у мене чотири дружини, а в мить смерті буду я цілком один. Ох, як же мені буде самотньо.

І тоді сказав купець улюбленій своїй дружині:

- Я любив тебе над усіх. Одягав тільки в найкраще і леліяв тебе. Тепер, коли я вмираю, чи не зостанешся ти зі мною, щоб я не був самотнім у тогосвітньому житті?

- Ніколи у світі, - відповіла перша дружина і, не сказавши більше ні слова, пішла.

Ця відповідь увігналася купцеві в саме серце як гострий ніж.

Засмучений купець звернувся до другої жінки:

- Я так сильно любив тебе все життя, піклувався про тебе, чи підеш ти за мною у годину смерти?

- Ні, - відповіла друга дружина, - життя таке чудове. Скоро ти помреш і я вийду за іншого, не ображайся на мене.

Від цих слів серце купця застогнало і похололо.

Опісля купець спитав третю жінку:

- Я завжди вдавався по твою поміч у важку хвилину і ти допомагала мені. Чи допоможеш мені тепер? Чи не покинеш мене?

- Мені дуже шкода, - відповіла вона, - але цього разу я не зможу тобі допомогти. Хіба проведу тебе до могили і поховаю як велить звичай.

Відповідь як блискавиця вразила купця і він зовсім похнюпився. І, раптом у тиші, пролунав голос:

- Я піду за тобою, я піду туди, куди підеш ти. Я ніколи не покину тебе.

Купець підніс голову і побачив четверту дружину. Вона була такою худою, такою тендітною, мабуть, від повсякденного недоїдання.

Глибоко засмучений купець сказав:

- Я мав би приділяти тобі більше уваги, коли ще міг. Я не мав рації, пробач мені.

Насправді, ми усі маємо чотирьох дружин у житті. Перша – це наше тіло. Хай, як би ми не піклувалися про нього і не догоджали йому, воно покине нас у годину смерти Друга – це наше майно, стан і достатки. Після смерти це все неодмінно потрапить в інші руки. Третя – сім’я і друзі, хай які близькі були вони нам у житті, та зможуть лише бути поряд у мить смерти і провести нас в останню дорогу. Четверта – це те, чого ми не можемо побачити, це - душа. Ми часто нехтуємо її, женучись за матеріальними благами і мирськими втіхами, але вона, насправді, завжди і всюди залишається з нами, навіть після смерти. Може і справді: варто подбати про неї, поки ще не пізно.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)