Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, тому. що шив він гарно і сумлінно. Однак вона вважала, що його сукні надто дорогі, а тому, зайшовши в майстерню, передусім вирішила домовитися про ціну.

- Ви дуже дорого берете за свої сукні, - оголосила вона.

- Хіба? Я так зовсім не вважаю, - заперечив кравець.

- Ще й як дорого! Зважте самі: на пошиття сукні для мене знадобиться не більше 2-х метрів тканини. Так?

- Так, - згодився той.

- Так от, якщо до вартости матерії додати вартість ниток, голок і навіть ножиць, якими буде викроїно ту сукню, то все одно вийде щонайменше вдвоє дешевше. Тому і платити вам я повинна вдвоє менше.

Кравець помовчав хвилину і відповів:

- Ну що ж, панянко, ви мене майже переконали настільки, що я готовий взяти з вас половину первісної вартости, якщо ви наполягаєте.

- Звісно, наполягаю, - зраділа дівчина.

- Домовилися: зараз я візьму з вас мірку і за тиждень посланець доставить замовлення просто вам додому.

Цілий тиждень дівчина нахвалювалась перед подругами, як дешево вона дістане сукню від відомого кравця. Ті не вірили і захотіли особисто перевірити, що їх не дурять. У призначену годину всі зібралися біля її оселі. Прийшов посланець з коробкою. Дівчина урочисто скинула накривку і витягла з відти… два метри тканини, пару мотків ниток, голки і ножиці. Розгнівавшись, вона кинулася до кравця.

- Як ви сміли обдурити мене, - викрикнула вона, переступивши через поріг.

- Я і не думав дурити вас, - похитав головою кравець, - я вклав у коробку все, що ви назвали. Якщо ж вам чогось бракує, то, можливо, це сталося тому, що ви забули за це заплатити.

«Робітник вартий свого заробітку» (Мт. 10.10).

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)