Купець повертався додому з далеких країв із дорогим крамом. Зненацька погода зіпсувалася: здійнявся ураган, почали ламатися дерева, курява заступила дорогу. Купець не мав де сховатися і, врешті, збився з дороги. Він відчайдушно кликав на допомогу, але ніхто не відгукувався. Зрозумівши, що почалася ніч, він почав молитися.

І диво сталося: буря стихла, а на дорозі купцеві трапився бідний селянин, що повертався з гостини додому. Бідняк допоміг зібрати вцілілий крам і запросив до себе подорожнього ночувати.

Вранці купець віддячив господареві, подарувавши йому найдорожчу річ з того, що було у нього із собою, і пообіцяв, що постійно відвідуватиме його, коли повертатиметься з далеких мандрів.

Місяць за місяцем купець дарував селянину красиві дрібниці, поки той не запитав його:

- Чому ти мені не привезеш мішок зерна? Я міг би засіяти поле і не голодував би взимку!

Купець здивовано подивився на свого рятівника і спитав:

- Чому ж ти не попросив найпотрібнішого?

Між людьми часто з’являється непорозуміння, коли одна людина не замислюється про потреби ближнього, а ближній нічого не каже їй про свої потреби.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)