Вулицею йшла дівчинка і вела за руку дуже п’яну жінку, яка горбилась і лаяла когось. Її волосся було розкуйовджене, а одежа дуже брудна. Люди навколо не приховували своєї огиди і відхилялися вбік, а хтось обурено сказав:

- Жахіття: яка п’яниця!

Дівчинка зупинилася, повернулася заплаканим обличчям до перехожих, і, затремтівши як у пропасниці, закричала з болем:

- Не п’яниця вона! Не п’яниця. Це - моя мама!

Не поспішаймо «шити шапку» ближньому, згадаймо, що його Господь любить так само, як і Вас.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)