Один альпініст зважився підкорити вершину, яка вважалася однією із найважчих. Бажаючи присвоїти всю славу собі, він вирішив зробити це сам.

Але вершина не піддавалася просто так. Стемніло. Зорі і місяць у ту ніч сховалися за хмари. Було темно, хоч око стрель. Але альпініст не спинився.

Й от на одному небезпечному виступі він посковзнувся і зірвався вниз. І напевне би загинув, якби не застрахувався, як досвідчений верхолаз.

Повиснувши над безоднею у цілковитій темряві, нещасний викрикнув:

- Боже, благаю, врятуй мене!

І раптом якийсь голос промовив з неба:

- Ріж мотузку.

Але бувалий альпініст тільки міцніше схопився за неї, безпорадно повиснувши. Він так і не зважився відрізати її.

Наступного дня загін рятувальників знайшов тіло замерзлого альпініста, що уп’явся у мотузку, що висіло на півметра над землею.

У всіх наших життєвих обставинах та ситуаціях довіряймося - повністю і абсолютно - милосердному, премудрому і завжди бажаючому благословляти й допомагати, зціляти і спасати нас Богові!

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)