Потрапив один мудрець на небо.

- Як прожив ти своє життя? – спитав його ангел.

- Шукав істину, - відповів мудрець.

- Це добре! – похвалив мудреця ангел. – Розкажи, що робив ти, шукаючи істину.

- Я знав, що мудрість, яку зібрали люди, записана в книгах, і багато читав, - сказав мудрець, і ангел усміхнувся.

- Небесну мудрість передає людям релігія. Я вивчав святі книги і ходив у храми, - сказав мудрець.

Усмішка ангела засяяла ще більше.

- Я багато мандрував, шукаючи істину, - говорив далі мудрець, - і ангел прихильно кивнув головою.

- Я любив бесідувати і сперечатися з іншими мудрецями. У наших суперечках народжувалася істина, - додав мудрець, - і ангел знову кивнув головою.

Мудрець замовк, і обличчя ангела раптом спохмурніло.

- Хіба я щось робив неправильно? – здивувався мудрець.

- Ти все робив правильно, але нічого не розповів про любов, - відказав ангел.

- Я не мав часу на любов, я шукав істину! – гордо оголосив мудрець.

- Немає істини там, де немає любови, - гірко вигукнув ангел. – І найглибша істина народжується тільки з глибокої любови.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)