Жили собі два сусіди. Настала зима, посипав сніг. Перший сусід рано-вранці вийшов розгортати сніг на подвір’ї. Поки розчищав стежку, подивився - як там справи в сусіда. А в другого сусіда гарно утоптана стежка.

Наступного ранку знов випав сніг. Перший сусід устав на півгодини раніше і взявся за роботу. Бачить, а в другого сусіда вже стежка прокладена.

Третього дня снігу намело по коліна. Устав ще раніше перший сусід і вийшов наводити лад, а у сусіда стежка вже рівна, пряма, навдивовижу гарна. Того ж ня зустрілися вони на вулиці. Поговорили про се, про те, і тут перший сусід невбачай запитує:

- Послухай, сусіде, а як ти встигаєш сніг на подвір’ї прибирати?

Другий сусід здивувався спершу, а потім засміявся.

- Я ніколи його і не прибираю: це до мене друзі ходять.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)