Два ченці, живучи разом в одній келії, ніколи ні про що не сперечалися. Й от якось один каже до іншого:

- Посварімося хоча б один раз, як усі інші.

Співрозмовець відповів:

- Не знаю, як почати.

Перший сказав:

- Я покладу цю цеглину між нами, а потім скажу: «Вона моя!» Тоді ти скажеш: «Ні, вона належить мені». Отак і починаються суперечки і свари.

Отож, поклали вони цеглину між собою. Один сказав:

- Вона моя.

Інший:

- Ні, я певен, що моя.

Перший відповів:

- Не твоя цегла, а моя.

Тоді другий вигукнув:

- Якщо твоя, то забирай!

Якби ви не лили воду на гуску, вона все одно сухою залишиться. Праведна душа навіть після життєвого коловороту залишається в підсумку праведною

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)