Багато років тому диявол вирішив продати всі знаряддя свого ремесла. Він дбайливо повиставляв їх у скляній вітрині на загальний огляд. Що ж то була за колекція! Тут був блискучий кинджал заздрости, а поряд з ним красувався молот гніву. На іншій полиці лежав лук жадібности і пожадання, а поряд з ним – стріли хтивости і ревности. Також там були знаряддя страху, гордині і ненависти. Усі вони були чудово представлені і споряджені етикетками з назвами й ціною. А на найкращій полиці, окремо від усіх інших інструментів, лежав маленький, непоказний і досить поношений маленький клин, на якому висів ярлик: «Зневіра». Як не дивно, ціна цього знаряддя була вищою від усіх решта разом. Один перехожий запитав диявола, чому він так цінує цей дивний клинець, і той відповів:

- Я дійсно ціную його понад усі, тому що це єдине знаряддя в моєму арсеналі, на яке я можу покластися, коли всі інші виявляться безсилі.

І він ніжно погладив дерев’яний клин.

- Якщо мені вдасться забити цей клинець у голову людини, - говорив далі диявол, - то він відчиняє двері для всіх інших знарядь.

І, посміхнувшись, додав:

- Немає нічого більш смертельного від зневіри.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)