На зборах у пеклі диявол розпитував підлеглих демонів, як прискорити погибель людини.

Один із його слуг сказав:

- Я, бувши досвідченим, говорив людям, що не існує ніякого Бога, ніякої вічности, не існує жодної різниці між гріхом і справедливістю, і що вони можуть жити, як захочуть.

Злі духи це підтвердили і схвалили. Але сатана мовив:

- То невелика послуга, людина має совість, а совість навчає іншого. Вона знає, що Бог є. вона знає, що існує різниця між гріхом і справедливістю. Вона знає про майбутню кару, і ти встигнув мало.

Тоді устав інший і сказав:

- Я думаю, великий повелителю, що вчинив краще: я говорив людям, що Біблія віджила свій вік, і що не треба вірити їй.

Пролунали схвальні оплески, які підтверджували, що він чимало прислужився темряві. Але диявол сказав:

- Даремно ви клопочетеся старою книгою. Вона промовляє сама за себе. Вона непорушна, подібна до гранітної скелі. У всякому разі, твоя послуга непогана, але скороминуща. Потрібно знати кращі засоби, якщо ми бажаємо покращити результати.

Врешті-решт знайшовся один, що сказав:

- Я говорив людям, що вони мають безсмертну душу, і що Бог є, і що Біблія – правдива книга. Але водночас шепнув їм на вушко, що вони можуть над цим міркувати стільки, скільки захочуть.

Здійнялося бурхливе схвалення, і вчитель демонів сказав:

- Ти вчинив найкраще від усіх! Це найкраща сіть, якою я зможу зловити багато душ. Сіть відкладання – найкраща від усіх.

«Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасення» (2 Кор. 6,2).

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)