Один брат, що жив у монастирі і часто знемагав від гніву, мовив сам до себе: «Піду в пустелю, може там, не маючи з ким сваритися, погамую пристрасть». І вийшов він з монастиря, і став жити самітником.

Одного разу наповнив брат водою глечика і поставив його на землю. Зненацька посудина перекинулася. Те саме сталося вдруге. І третього разу також. Чернець розсердився, схопив глечика і вдарив його об землю

Глечик розбився. Отямившись, брат почав міркувати про те, що сталося, і зрозумів, що ворог поглумився з нього. Тоді він сказав: «Я сам, але пристрасть гніву здолала мене. Повернувся я в монастир, бо усюди треба боротися з собою і проявляти терпеливість, а особливо уповати на Божу поміч». І чернець повернувся до своєї обителі.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)