Жив якось чоловік самотній і нещасний. І почав благати він:

- Господи, пошли мені прекрасну жінку. Я дуже самотній і мені потрібен друг.

Бог засміявся:

- А чому не хрест?

Чоловік обурився

- Хрест?! Хіба мені жити обридло? Я хочу тільки красиву жінку.

І от, дістав він красиву жінку, але в невдовзі став ще нещаснішим. Ця жінка виявилася болем у серці і каменем на шиї. Він знову заблагав:

- Господи, пошли мені меча.

- А чому ж не хреста? Може тобі вже послати хрест?

Чоловік розгнівався:

- А Ти не думаєш, що ця жінка жахливіша від будь-якого хреста. Пошли мені меча.

Явився меч. Чоловік спробував убити жінку, але його зловили і присудили до розп’яття. Висячи на хресті, нещасний молився до Бога:

- Прости мене, Господи, що я не слухався Тебе, хоча Ти від самого початку запитував мене, чи не послати мені хреста. Якби я скорився, то уникнув би цієї непотрібної марноти.

Часто людина просить у Бога те, що їй не потрібне і що ніколи не зробить її ніколи щасливою.

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)