В одній країні вчені створили робота, який здатний навчатися. Назвали його Сайком. Сайк може будь-яку інформацію запам’ятати і на будь-яке питання дати відповідь. Ну просто відмінник, лише з металу і пластику.

Він і слухняніший за тебе. Ти чим більше дорослішаєш, тим більше стаєш самовільним і впертим. А Сайк тільки відповідно до закладених у нього програм діє. Навіть добру справу не зробить, якщо не накажуть.

Стоїть сліпий на перехресті й не може вулицю перейти — світлофора не бачить. Ти швидко зметикуєш, що треба робити, чи не так? А в Сайка не так. Якщо це програмою не передбачено, буде сам, як світлофор, стояти і вогниками підморгувати.

Запитали Сайка:

— Хто твої батьки?

Він відповів:

— У мене немає батьків. Я комп’ютерна програма, а не жива істота.

— А що ти можеш?

— Я пам’ятаю те, чого мене навчили. Можу сприймати різноманітну інформацію і опрацьовувати її.

Запитали комп’ютерного хлопчика:

— Сайку, які в тебе завдання?

— Постійно накопичувати знання і ділитися ними з людьми.

Знання — це, звичайно, добре… Але хіба тільки в них справа? Що вони без сердечності й доброти?

Зараз Сайка вже багато чому навчили. Він і читати, і в шахи грати, і по телефону розмовляти вміє. Навіть здається іноді, що це людина. Але…

Чи хотів би ти такого друга? Навряд. Душі в ньому не має. Любити не може. А без любові — хіба це друг?!

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Наша Парафія".