Один старий чоловік тяжко захворів, і парох прийшов його відвідати. Увійшовши до кімнати хворого, він побачив біля ліжка

порожнє крісло і запитав, для чого воно тут стоїть.

Хворий, ледь усміхаючись, відповів:

– Я уявляю собі, що в цьому кріслі сидить Ісус. Перед тим,

як ви прийшли, я, власне, розмовляв з Ним. Довгі роки молитва

була для мене дуже важкою справою, аж доки один приятель не

пояснив мені, що вона полягає у розмові з Ісусом. І тепер я собі

уявляю, що Ісус сидить переді мною у цьому кріслі, я говорю до

Нього та слухаю, що Він мені відповідає.

Через кілька днів дочка того чоловіка прийшла до пароха і

сказала, що її батько помер. Вона розповіла:

– Я залишила його самого тільки на дві години. Коли

повернулася, він був уже мертвий, лежав, схиливши голову на

порожнє крісло, яке завжди стояло біля його ліжка, – так, як він

хотів.

“Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога” (Мт. 5, 8).

Бруно Ферреро