Одного разу ластівки відлітаючи на південь сіли відпочити на дереві. Під яким був курник. Ластівки почали балакати про те, як добре на півдні, як там чудово. І тими бесідами захопилася одна курка. Вона довго слухала довгі розповіді ластівок і коли ті спурхнули подумала: «Я теж хочу на південь! Хіба я гірша від інших? Ніби і крила є, і пір’я – усе, що треба». І вона твердо вирішила полетіти на південь.

Зібралися всі кури. Кожна хотіла підбадьорити її, дати путню пораду. Курка набралася відваги, вискочила на огорожу, повернулася на південь і крикнула на весь світ:

- Гайда!

І спіймавши попутній вітер полетіла щодуху. Вона дуже хотіла потрапити на південь і тому усі сили віддавала польоту. Так вона перелетіла сусідський двір, галявину, шосе, за яке ще ніхто і не ходив, і гепнулася в яблуневому саду. І тут побачила вона рай на землі. Тінисті широкі яблуні, соковиті яблука, що лежали усюди, опудало і навіть сторож. Повернувшись вона із захватом розповідала про все решті курей.

І от зграя ластівок знову сіла на дерево, і ластівки знову заговорили про південь. Але тепер кури вже не мовчали як за звичай, почувши про море, скелі, пісок, вони сказали:

- Стривайте, які скелі? Який пісок? Що ви верзете? От у нас є свій курячий авторитет.

І уславлена літунка почала гарячково розповідати про шосе, про яблука, про сторожа.

- От так, - сказали кури, - он який південь. А те, що розповідаєте ви, то просто якась облуда, маячня. Якій ви самі не вірите. А іншим тільки туманите голову. Тепер ми самі усе знаємо.

Ластівки якось загадково усміхнулися і нічого не кажучи полетіли на південь.

Чи ж не на це часто схожа людська самовпевненість?

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)