В одній далекій країні росло дивовижне дерево. Ніхто не знав, скільки йому років. Говорили, що росло воно тут споконвіку. Чоловіки і жінки приходили до нього зі своїми проханнями. Навіть вовки у безмісячну ніч вили в бік цього дерева. Але ніхто не наважувався скуштувати й гарні плоди. А плодів було безліч. Величезні й гарні на вигляд, вони важко звисали з обох гілок цього загадкового дерева.
Половина цих плодів була отруйною. Ніхто не відав, яка саме. Одна з гілок несла у собі життя, а друга смерть.
Настав у тому краї неврожайний рік. Люди потерпали від голоду. А дерево і далі було рясно вкрите плодами. Довколишні мешканці, розгублені й налякані, підходили до нього. Вони були голодні, та нікому не хотілось помирати від отрути.
Одного дня чоловік, щоб був уже за крок від голодної смерті, став під правою гілкою, зірвав плід і з’їв його не роздумуючи. Потім, випроставшись, вдихнув на повні груди, впевнений і радісний.
Всі одразу кинулись під правий бік дерева й почали їсти солодкі життєдайні плоди.
Увечері мешканці цієї околиці зібрались на раду. Ліва частина дерева була не тільки непотрібною, але й небезпечною. Вирішили відрубати її при самій землі.
На світанку наступного дня люди знову вирушили за їжею, та на правій гілці не зайшли жодного плоду. Всі плоди опали додолу і зігнилі лежали в куряві. Птахи, що жили колись між зеленого віття, покинули свої домівки. Дерево вмерло за одну ніч.
Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї (Мт. 13, 27-30).
Добро і зло таємниче переплітаються між собою. Жодна людина не може уникнути відповідальності за ту свободу, яку дав нам Господь.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро