Жила собі надзвичайно побожна жінка. Щодня вона проказувала довгі молитви і ходила до храму тою самою дорогою багато років поспіль. До жінки зверталися подорожні, простягали руки жебраки, але вона просувала, заглиблена у свій внутрішній світ, не зауважуючи нікого і нічого довкола. Якось, пройшовши за звичаєм до храму, жінка виявила, що двері замкнені.

Зажурившись тим, що вперше за багато років їй доведеться попустити службу, вона піднесла очі вгору і побачила записку, причеплену до дверей: «Мене тут немає».

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)