Один брат спитав старця:

“Чому мене охоплює страх, 

коли я ніччю виходжу сам?”

Старець сказав:

“Тому що життя цього світу

ще має для тебе вартість”
(Bu II 190)

Страх і лякливість турбують зараз багато людей. Люди бояться компрометації, постати перед іншими в поганому світлі, бояться, що зроблять помилку, що не порадять собі з життям; інші ж наповнені страхом, коли думають про свою смерть, або, також, зі страхом дивляться, чи вони не захворіли.
Страх, про який говорить цей брат, це страх перед темрявою, перед загрозою, яка випливає з мороку. Це може бути загроза з боку злих людей, страх перед смертю, перед тим, що тебе пограбують, від небезпеки зі сторони тварин. Але може це бути також страх, що походить з внутрішньої загрози. Зовнішня темрява нагадує йому про внутрішню темряву. В його душі все є темним. Його охоплюють депресійні настрої. Він не знаходить вже жодної підтримки.
Корінням цього страху є факт, що життя цього світу поки що є для нас занадто важливим. Ми чіпляємося за життя, за життя наповнене успіхом, доброю думкою про нас, сповнене здоров’я, нашої безпеки. Але коли я спізнаю життя з того світу, коли я тільки віднайду Боже життя в собі, страх стане щоразу слабшати. Вже не є для мене важливим як довго я живу, чи я маю якийсь зовнішній успіх, чи я здоровий, чи мене люблять і чи шанують мене люди.
Все це стає для мене відносним, бо я віднаходжу в собі іншу якість життя: якість Божого життя, якому не загрожує навіть хвороба чи смерть. Спізнання Бога звільняє мене від страху перед людьми і нищить страхи, які постійно приходять до мене.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"