Як довго людина бореться лише з пристрастями, так довго не може ясно розпізнати сенсу своєї боротьби, бо є подібною до людини, яка в темряві бореться з ніччю. Хто ж знайшов ясність серця, легко може розпізнати задум свого противника.

Боротьба із пристрастями не має великого значення, бо чим наполегливіше борюся із власним гнівом, із власною заздрістю і несподіваними вибухами нестримної сексуальності, тим сильніший є опір, з яким ці пристрасті мені протистоять. Таким чином, я постійно буду зосередженим на пристрастях. Всю свою енергію буду спалювати на те, щоб боротися із власними інстинктами, і тому її вже не вистачить на те, щоб виконати свої обов'язки. На жаль, багато християн зосереджується на своїх гріхах, замість того, щоб з усією силою звернутися до Бога і людей.

Для Евагрія умовою властивого стосунку до пристрастей є здобуття чистоти серця. Він розуміє цей стан як споглядання, стан внутрішнього миру. В спогляданні я знаходжусь у власній внутрішності, в моєму внутрішньому місці мовчання, в якому живе сам Бог. З цього місця я можу ясно розпізнати, чому властиво служать пристрасті, яка в них тече сила, коли вони можуть мені послужити, а коли можуть бути небезпечними.

Той, хто сліпо й вельми настирливо "бореться" зі своїми пристрастями, завжди буде програвати. Хто ж розпізнає задуми пристрасті, той зможе їх інтегрувати до своєї власної дороги. Тоді не буде боятися їхньої присутності. Вони і надалі будуть в ньому діяти, але будуть для нього як приятелі, постійно нагадуючи йому, що він є людиною з цієї землі. І лише коли він прийме свою людську природу і те, що належить до створіння, тоді зможе понад ними віддатися спогляданню Бога.

АНСЕЛЬМ ГРЮН - "Мудрість отців пустелі "

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "Домашня Церква"