Один чоловік кілька місяців поспіль безуспішно добивався побачення із жінкою, котру кохав. Він дуже страждав, коли чув відмову. Врешті-решт, жінка поступилася і погодилася на зустріч.

“Ось тобі година й місце. Приходь!” – сказала вона.

У призначений час, у призначеному місці, чоловік, нарешті, сів побіля своєї коханої. Він сягнув до кишені і вийняв стос любовних листів, які написав за ті місяці.

Листи, сповнені хвилювання, свідчили про біль, і гаряче прагнення досвідчити радість від подружньої любови. Чоловік став читати їх своїй коханій.

Минула година, а він усе читав і читав.

Нарешті, жінка сказала: “Який ти дурень. Твої листи – про мене і про те, як ти мене кохаєш. І зараз, коли ми сидимо разом, ти порпаєшся у своїх паперах”.

Є люди, які сідають на коліна Господу Богу і бурмотять молитви, перегортаючи десятки сторінок у старому молитовнику.

(Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо” )