У царя був блазень, який щодня розвеселяв його жартами і сміховинками.

Одного дня цар поручив блазневі свій скипетр:

— Тримай його доти, доки не знайдеш дурнішого від себе. Тоді можеш подарувати йому цей скипетр.


Через кілька років цар важко захворів. Відчуваючи, що невдовзі помре, покликав блазня, котрого таки любив, і сказав йому:

— Пускаюся в далеку дорогу…

— Коли повернеш? Може, через місяць? — спитав блазень.

— Ні, — відповів цар. — Вже ніколи.

— А як ти приготувався до цього походу? — питав далі блазень.

— Ніяк! — сумно відповів цар.

— Ти відходиш навіки, — задумливо прошепотів блазень, — і зовсім не приготувався. На, бери свій скипетр — я знайшов дурнішого за себе.

Багато є таких, що не приготовляються в “далеку дорогу”. Тому та хвилина приходить з болючою тривогою. “Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години” (Мт. 25:13).
А ти приготовляєшся?
“Будьте мудрі, як змії” (Мт. 10:16).

(Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо” )