Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Мудра порадниця (гуцульська легенда)В одному гірському селі жив дуже мудрий священик. Мав він дочку Олесю. Гарна була дівчинка, розумна, добре вчилася. Серце мала чуйне, не цуралася бідних дітей і часто з бідними пастушками гралася.
Підросла Олеся і задивився на неї бідний пастух Любомир. І його дівчина сподобала. Каже одного разу леґінь до дівчини:
Ти вийдеш за мене? Я в неділю старостів пришлю.
- Присилай, опустила дівчина очі.
Прийшов Любомир в неділю з такими самими бідними пастухами сватати священикову дочку. Вислухав їх святий отець та й каже:
- Ти, Любомире, хлопець чемний, робітний, то не пропадеш на світі. Знайдеш собі таку саму просту робітну дівчину та й будеш з нею щасливий. А наша дочка має багато вчитися.
Засмутився хлопець. А Олеся заплакала і впала перед батьком па коліна:
- Йой, таточку! Не буде мені наука голови братися, коли я буду щодня плакати та про Любомира думати! Чому ви не хочете мені щастя?
Подумав священик та й каже:
- Якщо твоє щастя - Любомир, то нехай він це нам усім докаже.
- Я все зроблю, що накажете, - впав і собі на коліна пастух.
Знаю, сину, що маєш золоті руки. Але цього в житті замало. Дочку я відправляю вчитися, а тобі дам три загадки. Як відгадаєш, то приходь. Тоді поговоримо. А ти, дочко, щоб не підказувала.
- Добре, таточку, добре! Він сам здогадається, втішилася дівчина.
Відвели дочку в покої. Старостів відправили, а священик у світлиці залишився сам-на-сам з Любомиром. І каже:
- Перша загадка така: хто народився на світ швидше від Адама з бородою? Друга загадка: стоїть місто на дорозі, а дороги до нього нема. Прийшов у місто посол німий, приніс лист неписаний. Ніхто його нечитав, а всі дуже зраділи. Третя загадка: живий мертвого б'є, а мертвий голосно кричить. Йди і думай. Якщо відгадаєш, то приходь знову.
Пішов леґінь. Цілий день пас вівці й думав, питав старих людей, але ніхто відгадки не знав. Настав вечір. Пішов Любомир до священикового двору. Пес загавкав, вийшла покоївка.
- Поклич Олесю на хвильку в сад, просить леґінь.
- Нема її, вже відвезли на науку. Приїде через рік. Просила передати, щоб ти читав Біблію, - сказала покоївка та й пішла.
Пішов хлопець до дяка:
- Навчіть мене грамоти!
- Навіщо? Вівці пасти і так будеш.
- Я хочу прочитати Біблію!
Засміявся дяк, виніс з хати величезну книжку й каже:
- Оце - Біблія. Її треба вік читати. Це не для твого розуму.
- Навчіть читати! А я грошей зароблю і собі також куплю Біблію. Я щовечора буду до вас приходити. Ви мусите мене навчити грамоти.
Навчився пастух читати. Купив Біблію, загорнув у хустину і щодня бере її з собою в гори. Читає та думає.
Минув рік. Настало літо. Почув Любомир, що приїхала Олеся до батьків. Знову бере леґінь старостів і йде до священика.

-А ти наполегливий,-здивувався священик. Відгадав мої загадки?
- Відгадав, - сміливо каже хлопець.
- Яка перша відгадка?
- Як мені не знати, коли я пастух. Відгадка - цап.
- Гм, добре. А друга?
- Ноїв ковчег, голуб і оливкова гілка.
- А третя?
- Дзвонар і дзвін. Даєте Олесю за мене? Бо оцієї загадки я не знаю.
А Олеся аж сяє від радості. Але священик строго сказав:
- І все-таки я не вірю, що ти сам відгадав! Скажи по правді, хто тобі допоміг?
- Вийняв Любомир з-за пазухи хустку, розгорнув і по¬казав усім Біблію:
- Ось моя мудра порадниця!
- І ти всю її прочитав? - дивується святий отець.
- Всю. Можу вам сказати, на якій сторінці де що на¬писано.
- Ну що ж. Тепер я з радістю віддаю свою дочку за наймудрішого легеня в наших горах. Вона буде вчитися на дохтурку, а ти - на священика.
Щаслива Олеся весело усміхнулася.
Йой, яке це було весілля!
Живий бив мертвого, а гой на всі гори розказував, що простий пастух оженився із свяшениковою дочкою. А живі брали живих заруки й танцювали коломийку та приспівували:
"На високій полонині віє вітер буйний,
наш молодий дуже файний, та й дуже розумний!"
І я там була, гуслятину пила. Ці казки почула й до вас донесла.

Християнський портал КІРІОС за матеріалами "ХрамЛьвів".