– Метелику, метелику, чому ти летиш на вогонь? – запитала.

– Він дарує мені своє тепло, світло, затишок, ніжність. Добре мені з ним.

– І тому ти так спішиш до нього?!

– Не тільки. Я люблю його, тому хочу віддати йому і свою любов.

– Але ти ніжне створіння, ти згориш в тому вогняному коханні! Так, як і всі твої попередники!!! Не відповідаєш? І все одно летиш?! А якщо ти обпечешся в тій любові і загинеш?!

– Але я хочу любити і щоб мене любили, бодай раз у житті.

– Людино, людино, чому ти закохуєшся?

– Бо мені тоді добре, тепло, затишно на душі.

– Але від любові плачуть, страждають, мучаться, буває, навіть гинуть. І ти ще й після цього хочеш кохання?!

– Хочу бути бажаною, потрібною і єдиною. І мати жаданого, потрібного і єдиного.

Має рацію мудрість Божа: «Кожен з нас хоче любити і бути любленим!»

Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин «Притчі»