Після побаченого Образу Спаса Нерукотворного з Ватикану сопілкар з Миколаївщини Владислав Козаченко вирішив охреститись у Катедрі. Його хресним батьком став - один зі священиків у Тернопільському катедральному соборі. 

Хлопець із дитинства не ходив до церкви і не був хрещений. Проте після відвідин Тернополя і побаченого Нерукотворного Образу з Ватикану Владислав Козаченко змінив своє життя і почав відвідувати храм та молитися.

— Я родом з Миколаївської області, з Первомайська. В дитинстві життя подарувало мені випробування вулицею. Через сімейні чвари я часто втікав з дому, брав із собою лише сопілку, на якій я навчився грати сам. Коли був ще неповнолітнім, втратив матір і вперше вирушив Україною в пошуках кращого життя. З Тернополем познайомився у 2009 році. Враження про це місто запали глибоко в душу. Ніде тоді я ще не чув щирої української мови і не бачив звичаїв, про які розповідала моя вчителька української мови та літератури. Вона вчила любити Україну такою, якою вона була, є і буде. З першого ж візиту мені Тернопіль дуже сподобався, — розповів Владислав.

У рідному Первомайську хлопець був журналістом на місцевому каналі. Пішов працювати туди, незважаючи на критику рідних.

— Мені казали: "Це - дурня, знайди собі нормальну роботу й будь, як усі! Бери приклад зі своїх дідів: вони багато працювали при Радянському Союзі й жили добре". Я нікого не слухав і все-таки пішов за оголошенням й за покликом душі... На мене зі здивуванням подивилися на студії, але все ж дали завдання, з яким я впорався на відмінно. На телеканалі я навчився літературної української мови, — каже хлопець.

Взимку Влад знову відвідав Тернопіль і вперше побував у катедрі. Якраз у той час там перебував Нерукотворний Образ Спаса, привезений з Папської захристії. Хлопець каже, що побачене перевернуло його світогляд і він вирішив охреститися та переїхати в Тернопіль.

— Мені було трішки боязко, бо раніше я до церкви рідко ходив. До 2014 року – взагалі не бував, не знав жодної молитви. Дочекавшись своєї черги, я побачив зблизька образ. Закрив очі, попросив Ісуса, щоб в Україні було все добре, попросив за те, що мене найбільше турбувало, і випадково торкнувся захисного скла ікони шапкою, яку тримав у руці, — розповідає Владислав. — У рідному місті вечорами вислуховував настанови батька, що я неправильно живу і не до тієї церкви пішов... Я йому розповідав, що в Тернополі побачив світ, ліпше життя, справжню Україну, і хотів би влитися в культуру і життя улюбленого міста. На що у відповідь чув самі лише лихі слова й заборони. Далі я для себе твердо вирішив, що більше ніколи не повернуся в рідне місто. Зібрався з духом, купив білет на Тернопіль і поїхав.

Влад каже, що в Тернополі він не переставав думати про Бога та про життя. Щовечора одягав все ту ж шапку – перед сном, на кілька хвилин – замість молитви. Згодом відчув, що хоче жити інакше, бути ближчим до Бога, навчитися молитися.

 Потім Владислав повернувся назад в рідне місто. Почав спілкуватися у соцмережі із тернополянкою, згодом вона запросила його в гості. Ця дівчина була віруючою, а саме в цей час у Тернопіль привезли одне з найперших іконографічних зображень Ісуса – Нерукотворний образ Христа з Едесси. І вона попросила Владислава піти в храм разом з нею.   

 - Я не хотів йти в церкву, але дівчині вдалось мене вмовити, - каже чоловік. - Та побачене перевернуло мій світогляд. Ці відчуття не передати словами: я тоді справді повірив в Бога. Саме після відвідин Тернополя і побаченого Нерукотворного Образу з Ватикану Владислав Козаченко поміняв своє життя і почав відвідувати храм та молитись.

— Прочитавши стисло викладену Біблію в Катехизмі, мені захотілося змінити своє життя і не боятися ходити до церкви. Щоб інтегруватися в християнське життя, треба мати духовних наставників, на яких Церква покладає велику відповідальність — бути хресними батьками, брати участь в духовному вихованні. Греко-Католицька Церква не обмежує вік, для якого потрібні при хрещенні хресні батьки. Я не боюся визнати, що виріс на вулиці, виховувався і пізнавав навколишній світ самостійно. Маю бажання почати життя заново, хоч і у 27, отримати вищу освіту, створити сім'ю. Хресні стануть мені новими батьками. 

Потім, зібравшись із думками, вирішив охреститись у Катедрі.  

 - Я пішов до Архикатедрального Собору, розповів отцям, що нехрещений та власну історію про Нерукотворного Спаса, - продовжує чоловік. - Вивчив основні молитви, ходив на недільні і святкові Літургії в Катедру. Але найважчим завданням для Владислава виявилось - знайти хрещених батьків.     - Мій хресний батько - священик у Архикатедральному соборі, бо нікого не вдавалось знайти, - каже чоловік. 

- А хрещена мати - бабуся моєї подруги із Тернополя. Чоловік розповідає, що зараз він постійно відвідує церкву, а за порадами звертається до свого хресного батька.

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами te.20minut.ua