Жила-була одна жінка. Вона була дуже релігійна, забобонна і дуже любила Господа. Щоранку вона ходила до церкви. На вулиці діти щось кричали їй услід, жебраки просили в неї милостиню, але вона була настільки занурена в молитви, що абсолютно нікого й нічого не помічала.

Одного разу вона, як завжди, йшла по вулиці, нікого не бачачи і не чуючи проханнь про допомогу, і вийшло так, що дісталася дісталася до церкви ще до часу початку служби. Жінка штовхнула двері, але ті не відкрилися. Жінка штовхнула двері сильніше, але двері виявилися замкненими.

Засмучена тим, що їй вперше за довгі роки доведеться пропустити службу і, незнаючи, що робити, вона глянула вгору. І там, якраз навпроти її обличчя, вона помітила записку, приколоту над дверима.

На ній було написано: «Я не тут!»