Дуже-дуже давно високо в горах росли собі троє деревець. Якось вони завели мову про майбутнє.

 Перше деревце сказало: "Хотіло б я, щоб із мене зробили колиску, в якій затишно буде немовлятку. Я б леліяло те нове життя".

 Друге деревце глянуло вниз на вузенький потічок, що струменів до великої ріки, і сказало: "Хотілося б, щоб із мене зробили великий корабель. Я б розвозило корисні вантажі до найвіддаленіших закутків світу".

 Третє деревце, якому з високогір'я було добре видно всю долину, сказало: "А я не хоч, щоб із мене щось робили. Просто мрію залишитися тут, рости все вгору і вгору, щоб і люди не забували здіймати очі до небес і думати про Бога, який їх любить".

 Минали роки, деревця повиростали, вбралися в силу й потугу. Аж ось одного дня у пошуках матеріалу в гори прийшли лісоруби.

 Рубаючи перше дерево, один із них сказав: "Оце піде на ясла". Дерево затремтіло кожною гілочкою, воно аж ніяк не бажало перетворилося на якесь корито для худоби. Воно ж бо мало такі прекрасні мрії. Але лісоруби таки зробили з нього ясла та продали їх власникові заїзду в невеличкому містечку Вифлеєм. І коли народився Цар світу, Він спочив у тих яслах. І раптом перше дерево зрозуміло, що леліє найбільший скарб.

 Поваливши друге дерево, лісоруби сказали: "Зробимо з нього риболовецького човна". Сказано - зроблено, а човна того купив чоловік на ім'я Симон Петро. І коли Цареві світу треба було звернутися до натовпу, що набирав зусібіч, Він ступив у те вутле суденце, щоб усім проголосити Благу Вість. У ту мить друге дерево зрозуміло, що триває найцінніший вантаж - Царя неба і землі.

 Тоді лісоруби підійшли до третього дерева і сказали: "Римляни зараз платять добрі гроші за дерев'яні колоди до хрестів. Зрубаймо це дерево на такі колоди". Дерево так сильно обурилося, що аж почало ронити додолу листя, та його все одно зрубали і розпиляли на колоди.

 Одного п'ятничного ранку третє дерево вжахнулося від того, що зроблений із нього хрест узяли з купи і завдали на плечі чоловікові. Дерево здригалося, коли руки воїна цвяхами прибивали до нього руки того чоловіка. Дерево нетямилося від сорому й приниження.

 Але вранці в неділю, коли зійшло сонце, земля під деревом затремтіла від радости. Дерево знало, що на хресті, який з нього зробили, було розп'ято Царя світу, але зараз Господня любов усе змінила. Хрест, виготовлений із третього дерева, все ще височить і нагадує людям, щоб вони здіймали очі догори і думали про Бога на небесах, який любить їх.

 А чи зауважили ви в цій простій історії те, що кожне дерево таки зрубали, і це була ціна, яку вони мали сплатити, аби долучитися до слави Божої?




Джерело: "Жменя Камінців" (Браян Кавано)