Авва Іоанн, який багато років подвизався в скитському монастирі, раптом став кудись збиратися. Спершу повернув до бібліотеки всі книги, тоді поправ онучі, зашив усі дірочки на старенькій рясі та врешті начистив до блиску черевики.

Помітивши таку незвичну поведінку старця, брати вирішили покепкувати собі з нього.

– Куди зібралися, отче? – запитують. – Чи не втекти задумали? Може, затужили за домом, ріднею?

Авва Іоанн усміхнувся так ніжно-ніжно і тихо промовив до братів:

– Ви вгадали! Саме туди я і зібрався. Всюди добре, а вдома – найкраще!

Сказавши це, перехрестився, ліг на лавку і в цю ж мить віддав свого духа…

*

Якщо ти читаєш ці рядки, Твоя подорож ще не закінчилася. Ти мандруєш дорогою життя.

Придивися добре до тих, що йдуть поруч із тобою! Можливо, його уста не закриваються, бо він вважає тишу найбільшим своїм ворогом? Не дивно, що цей супутник невтомно прокручує щораз нові й нові платівки гучної музики, щораз кращі й кращі показує фільми! У часовому просторі його руки безнастанно жонглюють круговертю декорацій, пропозицій, новітніх ідей. Можливо, він обіцяє продовжити мандрівку ще і ще?

Не вір! Поверни свою голову вправо і ти побачиш Когось, хто мовчить, опустивши очі додолу. Саме так Він мовчав, коли Його за тебе вели на Голгофу! Тепер же мовчить, тому що Його не слухають… Колись, на початку мандрівки, Він пробував підходити і говорити, але Його слова тобі здалися нудними і старомодними.

Для тебе у Своїх руках тримає Він сувій із гаслом: «Я - ДОРОГА, ПРАВДА І ЖИТТЯ» (див. Йо. 14,6). Невже і сьогодні ти відкинеш Його? Невже відмовишся від Дому? Роби свій вибір, Україно!

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)