Один митрополит був прекрасним проповідником і славився неабиякою дотепністю, про що складали різні оповідки. Якось до його резиденції потрапив зухвалий чоловік, який заявляв на весь світ, що є філософом-атеїстом. То був славнозвісний Дені Дідро.
Бажаючи вразити старця наповал, він голосно і самовпевнено вигукнув такі блюзнірські слова:
– Послухайте мене, архиєрею, Бога не було, нема і не буде!!! Це все вигадка таких, як ви!
Зберігаючи цілковитий спокій, владика співчутливо поглянув на «просвітителя», потім усміхнувся і відповів:
– Не ви перший, брате, говорите нам такі речі, не ви! Нам це прекрасно відомо із Книги псалмів: «Сказав безумний у серці своїм: “Немає Бога”» (Пс. 52:2).
*
Якби ми могли хоч раз у житті зазирнути до підручника з історії диявольської стратегії, то неодмінно підмітили б одну дуже цікаву деталь. Його улюбленою маскою завжди була і буде особлива псевдонаукова серйозність. Скільки вже століть ворог невтомно переконує людство: «Я – мандрівний філософ! Мені вдається те, про що деякі можуть хіба що мріяти – пірнати в глибини інтелекту, ширяти у висотах гуманізму! Я маю букет таємничих знань, якими готовий поділитися з усіма! Я заглянув за ширму істини і дізнався – там порожньо! Бога немає!» Як жаль, що з кількох цих слів акуратно загорненої брехні багатьом людям понад усе закортіло звести свою «вавилонську вежу». Вони роками, день за днем, складали свої цеглинки із абсурду, щоб в одну мить все це розсипалось у небутті, доторком Когось Невидимого. Натомість людям, хоч трішки закоріненим у вірі, ці особи завжди здаватимуться просто кумедними і… нещасними. Ну погодьтеся, хіба не смішно бачити в бібліотеці якогось поважного пана (із бейджиком на грудях «професор філософських наук»), який, тримаючи в руках конкретну художню книгу, готується на цілий світ сповістити, що автора в неї немає і ніколи не було!? Мав рацію, без сумніву, блаженний Августин, коли говорив, що безбожність є особливою формою психічних захворювань. Вбережи нас, Боже, від чогось подібного!
Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)