Про старця Андроніка подейкували, що він ба чить Бога. Тож і не дивно, що біля цього подвижника завжди було людно. Одні хотіли почути якоїсь поради, інші - звільнитись від проблем чи розвіяти певні сумніви. Однак своїм духовним дітям літній монах любив нагадувати одне й те саме: ніколи не знімати із себе натільного хреста. Примруживши мудрі очі, він починав пригадувати випадок, який стався у його молодости. Якось юнаком він із хлопцями пішов на річку купатися. Його сусід, найкращий плавець серед ровесників, перед тим як увійти у воду поспіхом зняв із себе хрестик. Молодий Андронік, відчувши щось недобре, запитав, навіщо він це робить, і почув дивну відповідь: «Дух мені каже зняти хрест!» - «Ти знаєш, який дух боїться хреста?», - вигукнув майбутній подвижник. Але вже було пізно. Хлопець, ніби його вела якась невидима сила, швидко пірнув під воду, і вже більше ніхто ніколи його не бачив. «Християнин без хреста, закінчував свою розмову старець Андронік, - подібний до воїна, який легковажно покинув свою зброю. Диявол, подібно до мисливця, день і ніч стежить за своєю здобиччю - людиною. Коли побачить, що вона зняла із себе хрест - починає атакувати, вільно діючи в її душі». 

*

Ще з часів раннього Середньовіччя кожному мешканцеві старого континенту було відоме дідівське прислів'я: «Усі дороги ведуть до Риму!» Однак достатньо лиш один-однісінький раз спробувати пересвідчитись у цій правді самому, пустившись мандрувати, як перед твоїми очима відкриються дещо відмінні реалії. Як би ти не старався швидко йти світовими шляхами, це неминуче приведе тебе не зовсім до Вічного міста, а до... чергового роздоріжжя. І, стоячи отут, мимоволі шукаєш поради, допомоги. Що робити? Який напрям вибрати? Одна дорога веде вправо, інша біжить вліво, а перед тобою та, що губиться десь аж за виднокраєм. Так-так, усі дороги ведуть саме до перехресть... Але чому саме сюди? Може, таким чином Всевишній прагне нагадати нам про те єдине перехрестя - Хресне Древо, на якому задля нас спочив Господь?! І добре, що хоч тут, у біганині життя, ми маємо нагоду спинитися на мить і... подякувати Йому, покликаючись на слова апостола народів: «Слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (1 Кр. 1, 18).

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)