Отримавши одного разу сильний удар від Кресала, Кремінь обурено запитав у кривдника:
- З чого це ти так накинулася на мене? Я тебе знати не знаю. Ти мене, мабуть, з кимось плутаєш. Залиш, будь ласка, мої боки в спокої. Я нікому не завдаю зла.
- Не гнівайся попусту, друже, - з посмішкою мовило Кресало у відповідь. - Якщо ти наберешся трохи терпіння, то незабаром побачиш, яке диво я витягну з тебе.

При цих словах Кремінь заспокоївся і став терпляче зносити удари Кресала. І, нарешті, з нього був висічений вогонь, здатний творити справжні чудеса. Так терпіння Кременю було по заслугах винагороджено.

Якщо і ми будемо терпляче переносити негоди і тяготи життя і покладатися у своєму житті на волю Бога, то Він висіче з нас те, що нам навіть складно собі уявити.