У церковному календарі ми маємо 4 особливих частини року. Їх називаємо – “духовними постами”. Піст – це особливий час стриманості від матеріального, щоб наблизитися до духовного. Кожний із постів має своє особливе значення і по-своєму творить акцент на спільній для всіх постів цілі – це освячення. Ми наближуємося до Божественного через думки – Богомисліє, через слова – Славословлення-моління, через діла – Милосердя (милі серцю дії). Так твориться зустріч із Богом, так звершується діло спасіння, так обожествлюється через дію Духа Святого людина, котра віднаходить своє духовне начало в Творці, Небесному Отці.
Першим постом у Церковному році є Різдвяний піст. Це - 40 днів, присвячених на роздуми про воплочення Божого Сина, увінчуються святкуванням і радістю Його народження.
Піст Пасхальний, Великодній, чи Страсний в особливий спосіб звертає нашу увагу на Спасительну місію Христа, на відкуплення людини від гріха ціною жертвенної любові, явленої Сином Божим на хресті. Таїнство Воскресіння відкриває нам простір надії на вічне життя в оновленому творінні і в повернення до приготовленої нам Господом Небесної Батьківщини.
Апостольський піст, що приходить до нас після Торжества П’ятидесятниці, в якому згадуємо народження Святої Церкви, пригадує нам про особливу місію апостолів. Саме вони продовжили справу Учителя з Назарету і були Його достойними учнями і свідками та проповідниками святого Євангелія. Христові учні також духовно “народили” послідовників Спасителя, котрі почали називатися християнами.
Богородичний піст, що триває два тижні перед святом Успення Богородиці, привертає нашу увагу на Пречисту Діву, Божу Матір, Благословенну між жінками. Саме Вона є блискучим прикладом освячення душі і тіла, невидимої і видимої Божої присутності Бога у житті людини.
Успенський піст – це Богородичний піст. Це - особлива пора, зокрема, для жінок.
Успенський піст розпочинається прикладом твердої віри в живого Бога та патріотичної любові і відданості своєму народові через жінку-матір маккавейських синів із Старого Заповіту і завершується жінкою на межі Старого і Нового заповіту Марією, Котра повірила у Боже слово, пророче сказане до неї архангелом і зберегла все це у своєю серці. Цей Богородичний піст, наповнений прикладом біблійної жіночості, звернений особливо до жінок, до їхньої особливої духовності, яку мають черпати із прикладу біблійних жінок, які засвідчили свою непохитну віру і довіру Богові й іншим вказали шлях до Бога та підтримали інших під час криз, труднощів і непростих випробувань.
Успенський піст – останній піст у церковному році. Це - пора підсумків.
Цей піст завершує церковний цикл року і - разом із порою збору врожаю - спонукає і нас також до думки про духовні скарби, якими збагатилися за цілий рік: скільки посіяли і скільки збираємо.
Торжество Успення Матері Божої нам пригадує про неминучість і нашого успіння у Христі Ісусі.
Марія у такий спосіб, за переданням Церкви, увійшла у Царство Небесне. Та, власне, що Її могло утримувати тут? Хіба вона була обтяжена гріхом? Хіба була заземлена турботами виключно про матеріальне? Хіба надміру зв’язувала себе із земським? Збір врожаю нам пригадує, що тільки збирати врожай – це утопія, ілюзія. Із зібраного потрібно відразу відкласти на посів. А це означає, що зібрані духовні дари потрібно далі сіяти, щоб і надалі збирати достойні духовні плоди. А це означає, що отримані і якісь матеріальні блага також потребують нашого сіяння в діла милосердя й доброчинності, щоб плоди милосердя були явними.
Християнський портал КІРІОС, за матеріалами ROZDUM.