«Я можу зробити для тебе куди більше за те, чого просиш і що розумієш…»
(Еф.3, 20).
Любі у Христі!
Господь - всесильний: для Нього немає нічого неможливого, адже створивши нас, Він добре знав, що ми у кожному своєму подиху потребуватимемо Його! Хтось постійно, а хтось моментами. Та для повної злуки з Богом нам потрібно звертатись до Нього завжди! Завжди мати бажання шукати Бога! Адже Ісус любить нас постійно: від моменту зачаття нашого до останньої хвилини, прожитої нами на землі. Думаю, що тут ми повинні роздумати над тим, якою любов’ю ми любимо Христа, наскільки можемо себе відкрити перед Богом. Гарно було б подумати над змістом своїх прохань і молитов, які складаємо Богу, чи віримо у ласку Божу і чи довіряємо Його обітницям?
Господь надто сильно нас любить, щоб забути про потребу, яка для нас є вельми важливою і корисною. Він знає, бачить, чує, відчуває і хоче діяти для нашого добра. Та чи ми розуміємо це? Мабуть, не настільки добре, якщо коливаємось і вагаємось. Здавалося б, так просто - взяти і попросити у Бога чого забажаю, і отримую то з Неба. Але чи така думка правильна? Мабуть, не цілком, тому що інколи ми не розуміємо, про що просимо і чого бажаємо отримати. А Господь знає, що саме це прохання може бути для нас шкідливим чи просто непотрібним. Він знає набагато більше, ніж ми можемо собі намалювати в нашій уяві.
Ми можемо примітивно думати над своїми потребами, скупо виражати свої таланти, сухо висловлювати свої думки і, при цьому, Всевишній все одно нас почує, бо Йому важливо, передусім, як промовить саме наше серце! Жити, бачити і вірити серцем! Так ми наблизимось до Бога з радістю і приємним переживанням.
Не розуміючи до кінця вартості своїх прохань чи бажань, не варто засмучуватись. Людині не все властиво осягнути; просто слід довіряти Богу і Його словам. Відтак ніколи не заблукаєш у кожному дні. Наше бажання пізнати Бога і іти за Ним повинно перемагати наш розум, а, ще краще, має просто взаємодіяти з Ним. Краще, ніж серце, ніхто й ніщо не може підказати людині, бо якраз з нього життя наше починається. І в цьому серці Ісус хоче перебувати, аби зарадити нашим трагедіям, бо знає, що нам важко може бути у житті! Не розуміючи своїх недуг, звернись до Ісуса, бо ти не бачиш ран своїх до кінця, а Спаситель бачить, як зіяють рани ці: Він так хоче до них доторкнутись! Дозволь, пусти! Бо Господь зцілить їх набагато краще і дасть значно більше, ніж ти можеш це собі уявити!
Пресвятий Божий Душе! Провадь і допоможи нам дістатися Неба!
Автор: Анастасія Колосовська