Нехай усе буде на славу Божу!Дивлячись на те, що коїться у сучасному світі, а особливо тепер в Україні, напевно, не одна людина ставить собі питання: Чому так? Що це твориться у світі? Яка причина цього усього? А відповідь зовсім проста - наші гріхи та невірність Богові так зробили! Світ змарнував Божі дари і благодаті, покинув Бога і Його Заповіді, шукаючи щастя й добробуту поза Богом. Це - хибний шлях, який веде до тимчасового, фальшивого щастя, щастя, яке швидко проминає. Хто шукає такого щастя, він його таки може знайти, але скоро буде розчарований, знеохочений взагалі до життя. Жити без Бога - ось справжнє нещастя! І жити та бути щасливими без Бога та Його Заповідей - просто неможливо.

Навіщо теперішній людині ті Заповіді, якщо вона все знає і робить те, що їй заманеться, а тут якісь ще "обмеження" ставить Церква? Чи ще сьогодні вони мають якусь вартість? Гучно скажімо, що Божі Заповіді - вічно сучасні й актуальні, бо Божі Закони вічні. Христос вчора, сьогодні - Той самий навіки (Євр. 13, 8). І закликає нас, щоб ми прийняли Його та Його Євангеліє, яке є для нас правдивим дороговказом до Бога та досконалості. Прямуючи до цієї досконалості, берімо за основу Божі Заповіді, бо саме через їх, з Господньою допомогою і укріпленням, дотримання можемо, зрештою, осягнути святість, мир, спокій серця.

Хіба Бог жорстокий і дав Свій моральний Декалог та етику Євангелія, щоб людині було важко жити? Навпаки, з любові до нас Він і дає Заповіді, а також у поміч Свою благодать, щоб ми, проваджені і навчені Святим Духом, свято й благословенно жили, дає все це як засіб осягнення блаженного й радісного життя вічного з Богом. Господь любить усіх, для Нього кожна людина важлива і цінна; можливо, у наших очах та чи інша особа несприйнятна чи маловартісна, але в очах Божих вона важлива і значуща. Тому Бог не бажає зла людині, вона сама собі зло і шкоду чинить.

Бог з любові створив світ, з любові створив людину, а та людина, на жаль, не завжди поважає Творця, грішить і безумствує, відвертається від Нього, але Він продовжує її любити. Навіть коли наші прародичі втратили рай, після непослуху і бунту, Бог все одно продовжує нас любити, завжди по-батьківськи опікуючись нами.

Ми, по суті, є ніким на цій землі: сьогодні сміємось, бігаємо туди-сюди у житейській метушні, а завтра нас може вже і не бути. І найгірше буде, якщо підемо з цього світу нещасливі, бо шукали щастя там, де його немає і бути ніяк не може. Одне є справжнє щастя - щастя бути з Богом і Йому вірно служити. Господь бажає нам щастя, тому і дав 10 Заповідей Божих та Христові євангельські настанови, які мають бути нашим, свідомо прийнятим і засвоєним, дороговказом у житті. Вони дані усім, але, на жаль, не всі їх приймають. Гарно з цього приводу каже чеський філософ та богослов Томаш Галік: "Спасіння дано усім, але нікого не можна змусити".

Отож, за сприяння Господньої благодаті та помочі Святого Духа, стараймось і намагаймось у нашому житті дотримуватись Божих Заповідей і настанов. Й, зокрема, у щиросердному покаянні, смиренні і послуху бути у Христі і з Христом та - у лоні Його Церкви і через Св. Таїнства - йти за Ним, постійно перебуваючи у Божому Слові, та чинити діла, гідні правдивих християн. Бо що посіємо тут, на землі, те колись будемо збирати у вічності. Живімо так, щоб, урешті-решт, осягнути життя вічне у небі і кожного дня "здіймаймо серця й руки наші до Бога, що на небі" (Плач Єремії 3, 41). А Бог, слухаючи наші молитви, воздасть кожному із нас - згідно нашої віри і наших справ у Його славу. Амінь.

бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ