Чистота серцяОтці Церкви говорять про гріховну отруту, яка отруює серце та приносить повільну смерть. Проте, завдяки обмиванню серця слізьми, людина повертається до первісної чистоти. Такі сльози супроводжуються покаянням нашого серця; можуть бути зовнішнім виразом жалю, але такими ж «сльозами» також може бути наша смиренна молитва та довіра – постійне повернення до Бога. Ми не будемо спроможні побачити Боже Царство в собі, якщо наші серця не стануть чистими: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5, 8). Людина з чистим серцем насправді бачить Бога, і це вже тут, на землі. Ми можемо також сказати: «Блаженні чистої совісті або блаженні з чистими думками, блаженні внутрішньо вільні, блаженні чистих помислів, намірів тощо». Чистість серця відноситься до усієї людини, до кожної сфери її життя. Сам Господь через уста пророків зізнавався у своєму вподобанні людьми чистих сердець: «я дивлюсь на того, хто бідний та пригноблений на дусі і, хто з трепетом шанує Ім’я моє» (Іс. 66, 26) і далі словами Марії з «Магніфікату»: «розвіяв гордих у задумах їхніх сердець, а підняв угору смиренних». «Я тихий і смиренний серцем. Вчіться від мене» - говорить Ісус. Чим більшою буде чистість нашого серця, тим більшу ми матимемо змогу «бачити» Бога в нас і навколо нас. 

Покора та простота просто необхідні для того, щоб зустрітися з Ним. Інакше ми завжди розминатимемось з Богом, намагаючись реалізувати наші власні плани та проекти. Чисте серце – це серце добре, шляхетне, вільне від облуди і брехні. Це чесне серце. Воно прозоре, нероздільне, цілісне. Лише таке серце може воскликнути разом із псалмоспівцем: «Славитиму Господа з цілого свого серця» (Пс. 137, 8), адже воно повністю відкрило своє покликання і пішло за ним – за покликанням до любові, прославлення та вдячності Богу, своєму Творцю. В такому серці вже немає місця на вагання, егоїзм, шукання того, що своє. Таке серце – повністю вільне. Чисте серце – це серце сповнене миром, миром з Богом, а також внутрішнім миром із самим собою. Любов Бога, що огортає таке серце, у великий мірі елімінує внутрішнє розбиття серця і охороняє його від «загублення» його внутрішнього життя. Господь сповнює таке серце внутрішньою гармонією і ладом, а отже й, миром.

Вчімося чистоти серця, спостерігаючи за Ісусом. Пригляньмося Його Серцю. Спостерігаймо за Ним у Євангелії. Пригляньмося Його жестам, поведінці, реакціям. Яким чином Він приймав тих, котрі до Нього приходили. Як Він плакав над Єрусалимом, над Лазарем. Подивімось на Ісуса, котрий пробачає гріхи, котрий милосердиться над бідними та хворими. Ісус, котрий з ніжністю обіймає дітей. Ісус, що миє апостолам ноги. Він є для того, щоб служити, втішати, підносити на дусі, нести надію. Погляньмо також на Ісуса, котрий дивиться на страждання Своєї Матері на Хресній Дорозі, а також на Його слова, сказані з висоти хреста, слова повні любові, пробачення, молитви за друзів та ворогів. Йоан Богослов в 13 розділі свого Євангелія, немов би пояснює, чому Ісус поводить себе саме так, адже Він «полюбив нас аж до кінця» (Йо. 13, 1). До кінця.

Саме тут знаходиться ключ до зрозуміння Серця Бога, Серця, котре було проколоте з любові. Добре було б тут споглядати Серце Бога разом із Марією, адже Її Непорочне Серце завжди жило в єдності з Ісусом. І якщо ми дозволимо Їй виховувати наші серця, то ми зможемо бути впевненими, що воно незабаром буде наділене ясним і простим розумінням Бога, без засліплення гординею та зарозумілістю.

Конференція виголошена Сестрою Єлизаветою    Ружанською,   в Бельгії, у серпні 2010 року

ТОП статей читають:

жовт. 15, 2019 114

Дерево турбот