Речі, на які люди, переважно, покладаються в цьому житті, є нестабільними, щоб не сказати більше. Все більше і більше, на перший погляд, не пов'язаних між собою подій викликають світову тривогу і чимале занепокоєння в серці кожної людини. В такі часи чиї поради варті уваги? Чия мудрість є справжньою? Сатана та його злі сили хотіли б підкорити та зневажити Божі Слова і повернути наші вуха до інших голосів. Але, дякуючи Богу, вони ніколи не переможуть.
Цар Давид ось так звертався до Бога:
«Помилуй мене, Боже, помилуй; до Тебе душа моя прибігає. У тінь Твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо. До Бога Всевишнього взиваю, до Бога, що чинить мені благо, - нехай пошле з неба й мене врятує, нехай осоромить тих, що мене зневажають; нехай пошле Бог Свою ласку й правду. Я лежу серед [хижих і лютих] левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні - списи й стріли; язик - меч гострий. Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде Твоя слава!»

Давид жив у вельми бурхливі й віроломні часи. Але він показав приклад стабільності. Його серце було зосереджене на Богові, його Спасителеві; навіть в найтяжчі дні Давид міг співати і величати.

Бог хоче, щоб ми робили те ж саме. Напередодні Свого розп'яття наш Господь співав у горішній кімнаті. Павло і Сила співали гімни у в'язниці. Павло каже, шо ми також можемо бути «вкорінені в Ньому, збудовані на Ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою» (Кол. 2:7). Ця стабільність є і нашою, даром Божої милості в Ісусі Христі, нашому Господі, як справді пише апостол Павло: «Нехай же Сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш… врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові» (2 Сол. 2:16-17).

Господи, утримуй нас впевненими у Твоєму Слові, дай нам радість і допоможи співати Тобі величання. Амінь.

Джерело: rozpovidi