Вірність - це пригода, дорога, якою йдеш, але дорога вибрана життям, що розвивається, як живе і розвивається любов закоханих;
це любов у русі;
вона є щоденним хлібом любові, вином її радості.

Любов не завершена: її створюють щодня.

Вона - не готовий одяг, а полотно, що треба різати, складати, шити.
Вона - не помешкання "під ключ", а хата, яку треба спланувати, збудувати, упорядкувати й часто лагодити.
Вона - не досягнута вершина, а вихід з долини, захопливий підйом, болюче падіння в холодні ночі або опік сліпучого сонця.
Вона - не надійна якірна стоянка у пристані щастя, а піднесення якорів і подорож по широкому морю в легіт або бурю.
Вона не є тріумфальним ТАК, величавим кінцевим акордом симфонії, що виконується з усмішками й під оплески,а безліч "так", що позначають життя, між безліччю "ні", що топчуться в дорозі.
Вона не є раптовою появою нового життя, досконалого від самого народження, а джерелом й довгим пробігом ріки з численними рукавами, деколи сухими, переповненими, але завжди спрямованими до безконечності моря.

Вірність не є досконалою:як і любов, вона твориться, бо є її правдивою товаришкою.

Бути вірним не означає
не помилитися,
не боротися,
не падати.

Це - завжди підводитись і завджи йти вперед.
Це - виконати аж до кінця проект, разом задуманий.
Це - довіряти іншому.
Це - підтримувати один одного.
Це - мати віру в Любов всемогутню, більшу за звичайну любов.

Вірність - це вірність Ісуса, що, прибитий до хреста, з тілом і серцем, пошарпаним людською невірністю,
самотній,
покинутий,
зраджений,
лишається вірним аж до смерті,
прощається, віддає себе,
і своїм пожертвуваним життям рятує назавджи любов.

Джерело: molytva.at.ua